Син приїхав до матері в село, поки пили чай, показував їй фотографії своєї нареченої. Мати дивилася і тільки захоплювалася, яка гарна дівчина вибрала їх сина. Вона так давно не бачила сина, що їй все було цікаво, як він живе, як працює, хто ця дівчина та з якої родини. Син гордо говорив, що його Віка корінна киянка, народилася і виросла в Києві, як і її батьки. А мати була здивована, хіба має значення, де народилася людина, головне, щоб хорошою була. Але син відмахувався і говорив, що його батьки нічого в цьому не розуміють. Тоді мама сказала, як же прийняла його дівчина, адже він приїхав з провінції і не є корінним киянином. Після цих слів син глянув на мати таким поглядом, від якого мурашки побігли по тілу. Мати зрозуміла, що краще промовчати.
Коли він познайомився з Вікою, вона відразу запитала його про батьків, хотіла з ними познайомитися, але хлопцеві було соромно за своє сільське походження і він ухилявся від відповідей. Після закінчення школи він приїхав вчитися до Києва, закінчив інститут і почав будувати свою кар’єру. Все йшло добре, він познайомився з чарівною дівчиною і зараз хотів купити собі квартиру, але грошей на перший внесок у нього не було. Тоді мати запропонувала йому свою допомогу, адже вони з батьком хоч і пенсіонери, але досі працюють, трохи накопичили.
Мати простягнула гроші синові, він взяв їх, перерахував і почав збиратися. А мати збирала йому в дорогу солінь, варення і пиріжків. Поки складала все це, примовляла, щоб син не тягнув з пропозицією і весілля святкували, як всі люди. Мати попросила сина показати ще раз фотографію невістки, подивилася і сказала, що родичі, коли побачать її на весіллі здивуються, адже така вона красива. Андрій подивився на матір, посміхнувся, адже він знав, що на весілля нікого з них не запросить. Він думав, що вони його тільки зганьблять перед київськими родичами. Він претендував на високий пост в компанії, де керував батько його майбутньої нареченої.
Мати, прощаючись з сином просила його тільки про одне, щоб приїжджав частіше, адже вони з батьком не вічні. Вона розуміла, що виховувала свого єдиного сина розпещеним і тепер сама пожинає свої плоди. Але нічого, головне, щоб у нього все склалося в житті. Вони його виховали, дали хороший початок для подальшого життя. Ось і зараз, допоможуть йому з квартирою, а там і ще грошей назбирають, щоб Андрійкові жилося добре. Подумала про ремонт будинку, який вони почали з батьком, що його можна відкласти, адже синові потрібніше. Сказала своєму єдиному синочку, що за рік вони з батьком назбирають йому на весілля, щоб йому було не соромно перед родичами нареченої.
Син швидко зібрався і поїхав до Києва. Вирішив, що квартира може і почекати, а зараз він хоче зробити найсміливіший крок у своєму житті. Андрій заїхав в ювелірний салон, вибрав там найкрасивіше кільце, він уявляв, як зрадіє кохана, коли його побачить. Коли він встав перед Вікою на коліно і запропонував їй свою руку і серце, вона заплакала і погодилася. А Андрій вже думав яке шикарне весілля зіграє з нею, адже грошей, які дала мати вистачить на все. А Віка нагадала нареченому про батьків і про їх знайомство. А хлопець підняв на неї очі і сказав, що він не хотів їй говорити, але батьків у нього давно вже немає.
А які у вас емоції після прочитання цієї історії?
