Валя сиділа в темній задушливій кімнаті. Атмосфера гнітила.
Циганка сиділа навпроти та розкидала карти. Жінка вирішила піти до ворожки.
– Не звертай увагу на свого чоловіка, роби так, як говорить твоє серце, – промовила циганка-ворожка. – З часом він тебе зрозуміє і все налагодиться.
Жінка вийшла й одразу побігла до сірого будинку, який був через декілька кварталів. Це був інтернат. Тут Валя бувала частенько, її вже знали усі співробітники закладу. Жінка одразу побігла до кімнати з трьохрічними дітьми, де на неї вже чекали хлопчик та дівчинка.
– Ти прийшла по нас? – запитала маленька Вікторія.
– Так, але лише на вихідні.
– Та ми вже знаємо…
Дітки були двійнятами. Валя в цей час заповнювала анкету, щоб забрати діток. Вони були дуже щасливі й розказували жінці історії про життя в інтернаті. Правда, у Валі було лише одне питання в голові: що вона має сказати чоловікові?
Вдома ж вона знайшла записку, у якій було сказано, що чоловік поїхав у відрядження. Саме в цей момент додому прийшла свекруха. Вона неабияк злякалася, адже мати чоловіка не знала про рішення Валі: вона хоче всиновити дітей.
Свекруха дуже здивувалася двом діткам вдома. Валя не брехала, а розповіла все, як є насправді. Свекруха нічого не сказала жінці, а запропонувала нагодувати дітей.
– Валю, а ти назавжди хочеш їх забрати? – запитала вона.
– Так.
– Віктор що на це каже?
– Віктор не проти, але боїться брати на себе відповідальність. А мені так шкода цих крихіток.
Свекруха здивувала Валю своєю відповіддю:
– Я буду підтримувати тебе у всьому, дітки дійсно хороші. А з Віктором я сама поговорю. Я знаю, що таке дитина з дитбудинку. Віктор також з дитбудинку. Я усиновила його, коли йому було два з половиною рочки.
Валя була шокована цією розповіддю, адже Віктор ніколи цього їй нічого не казав.
– Я ніколи нікому цього не розповідала, і Віктор теж не знає. Повір мені, він прийме цих дітей, я знаю свого сина.
Все так сталося, як сказала свекруха. Через чотири місяці дітки вже жили у повноцінній сім’ї.
Ви б змогли піти на такий вчинок?
