– Родичам потрібно допомагати! – аргументувала своє прохання Люда – мама Олени. – Він же твій рідний брат!
Але дівчина не збиралася виконувати їхні примхи. Вона все добре пам’ятала ще з дитинства!
Олена росла зі своїм молодшим братом. Батько рано захворів і невдовзі його не стало. Довелося матері власними силами тягнути двох дітей. Настав нелегкий період. Людмилі чомусь здалось, що син важче переніс смерть батька і стала приділяти йому більше уваги, жаліла його. Усі хатні обов’язки перепали на Олену. Хоча вона не була надто маленькою, але все одно для дитини це було складно.
Так минали роки. Синочок все ще був улюбленцем мами. Сестра дивилась на нього і розуміла, що добром це не закінчиться. Потім Олена закінчила школу і сказала матері, що хоче вступати до інституту.
– Ти думаєш лише за себе! Звідки я маю взяти гроші на твоє навчання? Ти про це не подумала? – завелася матір.
Олена таки вступила власними силами. А вечорами йшла на роботу, щоб мати власні кошти. Вона хотіла стати незалежною. Докори матері їй настільки набридли, що вона була готова винаймати житло.
Потім дівчина зустріла Максима. Хлопець на той час мав хорошу роботу. Після року зустрічань вони відсвяткували весілля і стали жити разом. За якийсь час в Олени теж з’явилася хороша робота.
Вони подумали, що було б добре назбирати на власну квартиру. Зарплату дружини відкладали, а жили на кошти чоловіка. Минув ще рік.
Одного дня сталася сумна подія. Помер батько Максима. Його мати сильно тужила. У них з чоловіком були дуже теплі відносини й вона не вірила, що його більше не буде поруч. Коли про це дізналася її сестра Марія, яка давно жила в Італії, то одразу запросила її до себе погостювати.
– Тобі треба трохи відпочити! А тут біля мене є море! І почекає та твоя робота, приїжджай! – заспокоювала сестра.
– А на кого я залишу квартиру?
– У тебе дорослий син! Дасть собі раду!
Максим порадився з матір’ю стосовно квартири. Вона наполягала, щоб він з Оленою переїхали туди. Все-таки місця там вдосталь – 4 кімнати. Але хлопець вирішив, що краще вони здаватимуть її квартирантам і гроші переказуватимуть матері.
З часом вона взагалі захотіла переїхати до сестри. Сподобалась їй тепла країна!
– Раз така справа, то давай я квартиру на тебе перепишу! Будете там з Оленкою господарі!
– Мамо, роби, як вважаєш за потрібне!
Олена сильно зраділа цій новині. Тим більше дізналася, що в цікавому стані. Але виселяти квартирантів вони не стали. Вирішили, що ті гроші з оренди перекриватимуть виплату на їхню іпотеку.
Тим часом брат Олени знайшов собі молоду дівчину. Їй ледве виповнилось 18 і вони тут же пішли під вінець. Звісно молоді залишились жити разом з Людмилою. Та вона не була цьому рада. Невістка зовсім нічого не вміла. Тільки чекала, поки їй їсти нагріють і одяг поперуть. Була така ж нагла, як її син!
Коли документи на квартиру були готові про них дізналася Людмила. У її голові одразу назрів план. Вона спекла пиріг і направилася прямо до Олени:
– Доню! Як у вас тут справи? Все добре?
– Так, дякую! Ти як?
– Ой, ти знаєш, я тут подумала, що могли бути краще. Але мені потрібна твоя допомога!
– Яка?
– Ти б не могла взяти на ту квартиру свого брата з дружиною? Там 4 кімнати. Вам точно не буде тісно!
– А чому я маю йому допомагати? Це ж не моя квартира! Він що геть знахабнів? Нехай сам собі житло шукає!
– Доню, родичам потрібно допомагати!
– А нам потрібно іпотеку виплачувати! Він мені гроші на неї дасть? Може нарешті на роботу влаштується? Щось слабо віриться!
– Бачиш, яка ти є! І в кого ти така вдалася! Ціле дитинство мені цирки показуєш і зараз те саме!
Олена більше не слухала матір і попросила її піти. Їй набридло, що вона весь той час мала її за порожнє місце, а тепер прибігла просити на допомогу. Нехай розбирається із цим сама! Сама ж його виховувала! А тепер пожинає плоди!
Вважаєте Олена вчинила правильно?
