Він плакав за мрією. От і все. Не жаль йому було грошей анітрохи! Не через гроші він плакав, не від образи на дружину або на сина, ні, звичайно. Через мрію він плакав

Вони на морі були в молодості один раз, а потім не було коли їздити. Дочку і сина вони відправляли в табори на море, була справа, звичайно. А самі працювали багато. Вони жили в селищі; город, господарство, худоба. Багато турбот. Дружина працювала медсестрою, чоловік – водієм. Діти виросли і почали жити окремо, зі своїми сім’ями.

І ось ці батьки зібралися в поїздку. Почали придивлятися путівки недорогі, оформили закордонні паспорти, щовечора після роботи дивилися фотографії готелів. Це було цікаво і захоплююче. І хвилююче заняття дуже! Курс валют дивитися, номера готелю, «зірочки», що включено, відгуки читати … Багато стало розмов, навіть суперечок, але добрих, – передчуття поїздки зробило важке життя цілком терпимим. І гроші вони накопичили.

А потім дружина сказала чоловікові одного вечора: мовляв, куди це ми зібралися. Дурість якась вся ця поїздка. На кого ми залишимо господарство? Давай краще зробимо розумно. Ти відпочинеш з вудкою біля ставка, як зазвичай. Я шпалери поклею нові. Буде гарно вдома. А гроші ми віддамо синові, йому треба брати квартиру в іпотеку. І ми йому допоможемо. А поїдемо коли-небудь потім.

Чоловік погодився. Так розумніше, звичайно. Навіщо за два тижні віддавати стільки грошей, краще синові віддати. Правильно. А потім дружина вийшла на подвір’я і побачила: чоловік сидить на ганку і плаче. Жах який і ганьба; дорослий сивий мужик сидить і пхикає, як маленький! Сльози течуть по зморшках. Він не думав, що дружина побачить. Він в дальній кут двору пішов, там і сидів. І, уявляєте, плакав.

Він плакав за мрією. От і все. Не жаль йому було грошей анітрохи! Не через гроші він плакав, не від образи на дружину або на сина, ні, звичайно. Через мрію він плакав. Ось за цими пальмами, за морем, за «єгипетськими свинями», як один селянин сфінксів називав. Через своє життя, яке невблаганно закінчується. Просто ми цього не помічаємо зазвичай.

Дружина повернулася тихенько в будинок і теж заплакала. Потім витерла сльози кухонним рушником, поправила зачіску, вийшла рішучим кроком у двір і чоловіка покликала. Він підійшов, ніби нічого не сталося. Чого, мовляв, кликала, Таня?

І дружина обняла чоловіка міцно. І сказала, що треба їхати. Летіти треба до цих свиней, до моря, до пальм, до рибок. Все вирішено. Це вона дурість зморозила від переляку. Страшно все-таки в чужу країну їхати! Але з чоловіком не страшно! Пробач за мій переляк і боягузтво. 

Вони полетіли тоді до моря. І ні хвилини не шкодували про це. Вони були абсолютно щасливі і ці два тижні, і пів року до поїздки, і до сих пір вони щасливі. Вечорами вони дивляться фотографії з тієї поїздки. І упиваються спогадами. І потім ще поїдуть. Коли-небудь.

Добре, що вони поїхали, правда? Добре, що дружина зрозуміла. Дорослі люди раз у житті теж можуть заплакати; нічого в цьому смішного немає.

Це туга за мрією. Яку іноді так просто виконати.

Яка ваша найзаповітніша мрія у житті?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector