Я так хотів, щоб зі мною була розкішна жінка, а не проста домогосподарка. І ось, що я отримав.
Купив посудомийку … змучився мити посуд сам.
До того, як купив потрібно було брати брудний посуд з раковини та мити його спершу щоразу, коли хотів їсти, чи пити.
Додому приходжу і не відпочиваю, а готую. Коли дуже втомлений, то роблю Мівіну, або замовляю їжу. А, коли ще більше часу то змішую все, що є в холодильну з яйцем. Інакших рецептів не знаю.
Але раніше все було не так.
Маринин наваристий борщ … ммм, запах на увесь дім.
Домашні варенички з різними начинками … гуляш, реберця, налиснички. Як же вона смачно те все робила.
Приходив з роботи, а на столі вже накрито, вдома чистота, все сяє і пахне. Я приймав це як належне. Але ж вона теж працювала. Не уявляю, як те все можна було встигнути.
Мені тоді здавалося … а що тут такого, ну подумаєш, пару тарілок помити й м’ясо в духовку поставити. Невже це так тяжко?
Якось я познайомився з Оленою. Гарна, яскрава, приваблива і неймовірно спокуслива. Марина теж була гарною, але її краса була не такою яскравою, вона поводила себе набагато скромніше. Мені стало нудно з нею.
Вдома вона ходила в одному і тому ж халаті, а на вулицю вдягалася в джинси та кросівки. Якось взагалі нецікаво.
– Я покохав іншу жінку! – сказав я якось Марині, коли вона мила вікна,
– Між нами все закінчено, я житиму з нею. – продовжив я.
Вона таки та не перестала мити вікон, не обернулася, я не побачив її реакції. Просто мовчала і продовжувала натирати до блиску.
Я так хотів, щоб зі мною була розкішна жінка, а не проста домогосподарка.
Ось тому і з’їхався в одну квартиру з Оленою.
Але тепер я сам став домогосподаркою. Бо якщо ж не жінка, то чоловік. Інакше вдома буде неможливо жити.
Оленка не робить абсолютно нічого по дому. Вона навіть не працює. Я утримую її та займаюся хатніми справами.
Вона лише сидить в інтернеті, дивиться ток-шоу і гуляє з подругами. Я прибираю і перу навіть її одяг.
Вона любить читати журнал і пити каву, лежачи на зручному дивані. І коли допиває, залишає брудне горня на журнальному столику.
Тепер розумію ціну розкішної жінки та домогосподарки.
Вже схуд і відчуваю себе кволим. Зголоднів знов.
Піду, напевно, знов щось замовляти їсти.
А що ви думаєте про цю історію?
