Він сидів біля зупинки автобуса, тремтячи від холодного, пронизливого вітру. Люди, збившись в купку, заповнювали весь простір усередині неї і він боявся підійти дуже близько.
Занадто добре за своє довге, бездомне життя старий сірий кіт знав, чим може закінчиться близьке сусідство з людьми.
Останні пару років він жив на зупинках, переходячи від однієї до іншої – це був його будинок. Згорнувшись калачиком можна заснути на лавці всередині, якщо не дуже холодно, а сидячи поруч іноді отримуєш не тільки стусани і лайки, а й ковбаску і шматочки курочки. Він не ризикував благально нявкати, резонно розуміючи, що замість їжі отримає ногою, тому просто благально і мовчки заглядав в очі людям, які стоять на зупинці.
Але сьогодні був не такий день. Осіннє небо затягнуло хмарами і починав накрапати противний і холодний дощик. Кіт спробував притиснутися зовні до щитів обшивки, але це не допомогло, і шкурка намокла від дощу, ставало все холодніше й холодніше. Ні, так не піде, вирішив він. До ранку мені так не дотягнути. І набравшись сміливості він, протискуючись між ногами і зіщулившись від страху всередині і зовні, пробрався в самий куточок. Тут не дув вітер і не лив дощ, але зате знову захотілося їсти.
На лавці як не дивно сидів один чоловік. Це було дивно, тому що всі інші юрмилися і поглядали на лавку. Просто, ніхто не хотів сідати поруч з маленьким сивим чоловіком в старій куртці і стоптаних туфлях.
– Бач нажерся, скотина, – сказала велика і зла тітка. Кіт подивився на неї і зіщулився.
– Несе від нього, як з винного льоху, – підтримав її чоловік в хорошому плащі і з дорогим дипломатом в руках. Коли вже приїде цей автобус?
Чоловік на лавці спробував було сказати щось на свій захист, але на нього посипався град образ. Він закрив рот і опустив очі, а кіт подивився на нього і подумав, що він такий же неприкаяний вигнанець як і він і, напевно, не буде побитий. Набравшись сміливості, сірий прослизнув між ногами і підстрибнувши, сів на лавку в самому куточку. Він закрив очі чекаючи криків і удару, а потім відкрив їх і озирнувся навколо.
Чоловік в старій курточці глянув в його сторону і їх очі зустрілися. Чоловік раптом застиг і довгим розуміючим поглядом подивився на перелякані очі кота. Потім потягнувся до кишені і, діставши маленький флакончик і відкрутивши пробку, випив його вміст і поставив поруч з собою.
– Алкоголік закінчений, – загомоніли навколо. – Викликайте поліцію, нехай заберуть його! Уже прямо на зупинці п’є!
Велика зла тітка замахнулася на маленького сивого чоловіка великою сумкою і він зіщулившись, закрив голову руками. Вона промахнулася, але обов’язково повторила б спробу якби увагу всього натовпу всередині зупинки не привернув величезний чорний лімузин, який раптом зупинився зовсім поруч. Машина була розміром майже як автобус, тільки нижчий.
Двері водія відкрилися і люди на зупинці завмерли. Спершу з’явилася велика чорна парасолька, а слідом за нею і сам водій в чорному смокінгу і з білим метеликом. Натовп захоплено видихнув. Водій підійшов до зупинки і поклонившись поцікавився чемно, чи не тут його господар? Мільярдер Джон Патрік Сейведж? Люди стояли на зупинці, оцінили його жарт і засміялися.
Тоді водій склав парасольку, вибачився, вклонився, і почав проштовхуватися всередину. А там … А там він раптом зупинився біля маленького сивого чоловіка в старій курточці, пом’ятих туфлях і сказав:
– Господарю, – і голос його прозвучав так м’яко, що всім стало зрозуміло, як він ставиться до маленької людини.
– Господарю, ходімо, будь ласка. Ми всі переживаємо за вас. Як ви себе почуваєте? Ну куди ж Ви поділися? Я шукав Вас по всьому місту. Слава Богу, поліцейський патруль подзвонив і сказав, що тут на зупинці бачили одного чоловіка схожого на вас.
Німа тиша і розгубленість запанували навколо. Зла тітка і дядько в дорогому плащі почали відходити назад. Сивий чоловік на лавці посміхнувся винувато і сказав:
– А я ось пролив на себе майже всі свої сердечні краплі і смердить від мене уууу як.
Водій в чорній трійці підійшов до сивого чоловіка і, взявши його під лікоть, допоміг встати і повів через натовп до машини.
Раптом чоловік зупинився. Він прибрав руку водія та озирнувся. Сірий, промоклий кіт так і сидів у куточку на лавці, притулившись до щита. Чоловік різко кинувся назад і підхопив на руки пухнасте, худе тільце. Кіт так нічого і не встиг зрозуміти. Може він би і вкусив, може він би і подряпав, а потім вирвався і втік в ніч до дощу, холодного вітру і смерті. Але просто не встиг зреагувати. Старість, знаєте. Свідомість раптом на секунду покинула його від холоду, голоду і страху.
Отямився він уже всередині великого чорного лімузина. Машина гойднувшись повільно попливла, як величезний чорний корабель, розсікаючи калюжі. А онімілі люди на зупинці дивилися їй услід. Мужик в старій курточці витирав кота сухим теплим рушником і гладив його.
– Він сидіння замочить, – сказав водій, повернувшись назад.
– Нічого, нехай мочить, – відповів сивий чоловік. нахилився до кота і сказав:
– У мене можна все. Ти не соромся. Тобі тепер можна все! І він посміхнувшись, погладив шерсть старого бездомного кота.
Сірий подивився йому в очі і раптом зрозумів, що він більше не вигнанець і що у нього буде те, про що він не міг і мріяти – будинок і люблячі його люди. Він перший раз в житті тихенько нявкнув і потерся щокою об обличчя свого рятівника.
А на зупинці на лавці все ще стояв флакончик з під серцевих крапель. А люди дивилися вслід великому чорному лімузину, як на корабель, який відвозить двох вигнанців. Ось так.
