Остап та Ірина нарешті відсвяткували настільки довгоочікуване весілля. Вони давно хотіли одружитися, але грошей не було. У батьків вони брати категорично відмовилися і вирішили, що поки самі не назбирають, весілля робити не будуть. Через два роки дружина народила Остапу сина, а ще через два – красуню-дочку.
Сім’я збільшувалася, а житлова площа – ні. Ось і виникло питання про нову велику квартиру, адже, тулитися в однокімнатній вже не було можливості. Певні заощадження в них були, однак, цих грошей не вистачало на нову простору квартиру. Тоді Ірина запропонувала чоловікові забрати його маму до них, а її будинок в селі продати і докласти ці гроші до їхніх, щоб вони змогли купити квартиру. Спочатку Остапу не дуже сподобалася ця ідея, але дружина була дуже наполеглива і на вихідних він поїхав до матері в село на розмову.
Вона, як завжди, з нетерпінням чекала його приїзду. Зварила його улюблені страви, напекла пиріжків. Пообідавши, син почав говорити з мамою про будинок. Мати уважно його слухала, далі все добре обдумала і погодилася. Може вона і не дуже хотіла відмовлятися від звичного сільського життя, залишати своє господарство і будинок, в якому пройшло все її життя і переїжджати в місто, проте, чого не зробиш заради щастя своєї дитини.
Остап забрав маму в місто. Її будинок в селі швидко продав, а ці гроші доклав до своїх і купив велику квартиру в місті. Велика щаслива родина нарешті переїхала в нову квартиру.
Спочатку все у них було добре. Бабуся доглядала за внуками і підтримувала порядок в домі, поки Ірина та Остап на роботу ходили. Вечорами вона готувала смачні домашні страви та вся родина збиралася за великим столом. Ірина не могла натішитися, що в неї така свекруха. Вона з нею і секретами ділилася, і поради щодо Остапа часто запитувала.
Але з часом жінку наче підмінили. Вона все частіше почала говорити Остапу про те, що бабуся то не так ходить, то не так їсть, то телевізор не дає спокійно подивитися, в гостей в будинок не запросиш тому, що бабуся заважає … Чоловік все слухав, але навіть не підозрював куди хилить Ірина.
Якось раз, Ірина сказала чоловікові, що вона не може більше терпіти стару в будинку і саме час віддати її в будинок для людей похилого віку. Остап спочатку був шокований, але Ірина почала розповідати йому про всі переваги таких притулків, адже там і лікарі 24/7 завжди поруч, і подруги-пенсіонерки, з яким завжди є про що поговорити, і величезний сад, де можна цілими днями гуляти, дихати повітрям і слухати спів птахів. Крім того, будинок для людей похилого віку, який невістка приглянула для свекрухи, був зовсім недалеко від їхнього будинку, тому Остап зможе їздити туди хоч кожен день.
Наполегливість Ірини позначилася і Остап наважився поговорити з мамою. Звичайно, жінка була шокована. Звичайно, вона не хотіла переїжджати в будинок для людей похилого віку. Але чого не зробиш заради щастя сина. Вона не показала синові свого невдоволення і тільки тихо сказала: «Ну, якщо треба, значить треба».
Невістка швидко зібрала речі бабусі і вже через кілька днів бабуся обживалась на новому місці. Вона ніяк не могла звикнути до всього, що її оточувало. Все було таким чужим і непривітним. Спочатку син відвідував матір щотижня на вихідних, потім почав приїжджати все рідше і рідше. Роботи у нього було дуже багато, ось він і приїжджав до матері раз на місяць.
Після останньої поїздки до матері, Остап вирішив поговорити з дружиною. Весь час, поки мати була в притулку, йому було дуже ніяково. Він постійно відчував біль на серці і розумів, що зробив неправильно. Він розповів Ірині, що мати дуже постаріла, що вона почала погано виглядати, майже не говорила з ним під час останньої зустрічі. Однак, дружина була категорична: “А як ти хотів? Вона старіє”.
В кінці місяця Остап не зміг поїхати до матері в притулок, тому що повинен був зробити квартальний звіт. І ось нарешті настав день, коли він знову їде до неї. Довгих три місяці Остап не бачив матері. Він накупив багато продуктів, фруктів і солодощів, які мама так любила.
Відкривши двері в мамину кімнату, Остап спочатку подумав, що переплутав палати, адже, на маминому ліжку лежала інша жінка. У реєстратурі чоловікові сказали, що його мама померла два місяці тому, а у своєму передсмертному листі вказала, що родичів у неї немає і повідомляти про її смерті нікому не потрібно.
Остап не пам’ятає дороги додому. Він їхав за кермом і весь час плакав. Він дорослий чоловік, батько двох дітей, керівник великого відділу у великій компанії плакав, як дитина. Він ніяк не міг заспокоїтися, адже, тільки тепер зрозумів, яку страшну помилку він зробив.
Повернувшись додому, він тихо зібрав свої речі і переїхав від дружини. Він орендував собі квартиру, налагодив побут і щовечора після роботи їздив до мами на могилу просити у неї пробачення …
Що ви думаєте про такий вчинок цього чоловіка та його дружини?
