Винайняли ми з моїм хлопцем кімнату у бабусі. Живемо у неї вже восьмий місяць.
Холодильник у нас з нею спільний, і її полиці завжди були порожні. Незмінне одне – каструля з вівсянкою на воді. Мило – тільки господарське, масло – тільки дешеве, з запахом. Взуття в коридорі – латане-перелатане. Квартира так і кричала про бідність.
В душу до нас господиня не лізла, з ранку до вечора банки збирала, оголошення клеїла. У неділю у бабусі було свято – гнилуваті фрукти з ринку.
Мені до сліз було шкода сусідку. А коли до неї прийшла гостя, я ледь не ридала від несправедливості.
– Гроші приготувала? – запитала жінка років 45, яка відкрила двері своїм ключем.
– Так, доню. Ось, візьми. – заметушилася наша господиня.
– Мало. Ну добре, нехай. Доньку завтра приведу, заслужила.
– А це чий одяг висить? Гості у тебе?
– Я кімнату здала, жити треба на щось, я ж пенсію тобі віддаю. – почала виправдовуватися пенсіонерка.
– А ну, піду гляну, що за мешканці у тебе такі. Мабуть, шахраї. – жінка відчинила двері до нас в кімнату. – Ну, і хто тут у нас?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Настільки безцеремонне вламування на чесно оплачену територію, я сприйняла в штики:
– Жіночко, двері закрийте з того боку!
– А ти хто така, щоб командувати? Я – тут господиня! Платити тепер мені будеш, ось мій номер телефону, а ось – номер карти. – жінка прямо у взутті пройшла в кімнату і поклала на стіл 2 папірці. – І давай без затримок, а то виселю! За оренду давно платила?
– Доню, залиш її, будь ласка. Я з оренди борг за світло заплатила, а то відключити погрожували. А як я без світла? – мало не плакала моя квартирна хазяйка.
– Більше не бери оренду, нехай мені передає. Все, я пішла. Завтра. як і обіцяла, дочку приведу. І давай, не грайся мені тут!
Жінка пішла, а господиня сіла на стільчик в коридорі і розплакалася. Я підійшла до бабусі, обняла її і стала заспокоювати:
– Ну не плачте, все добре буде. А давайте я Вас чаєм напою!
Чаю у сусідки я ніколи не бачила – вона заварювала собі листочки малини і смородини, вони гронами висіли на кухні.
Старенька взяла чашку і почала розповідати:
– Одна дочку ростила, чоловік мій безвісти пропав – вийшов з дому і не повернувся. Душу вклала, останнє віддавала. Розпещеною виросла, женихів все перебирала. Тільки в 35 знайшла чоловіка собі, так внучку мені народила.
Тільки чоловік у неї – скупий і жадібний, і краплі води в дощ не допросишся. Ось і стала я їм з онукою допомагати. А потім, непомітно для мене, добровільна допомога перетворилася в зобов’язання. Пенсію забирає, а коли не даю – внучку не бачу. Думала, кімнату здам, хоч їсти буду, їй і ці крихти подавай. Кого я виростила? Де помилилась?
Августина Павлівна обливалася сльозами, забувши про чай. Шкода її було.
– А тепер вона мене все переселити хоче – квартиру мою продати, та на околицю в однокімнатну викинути. А там, дивись, і на вулиці залишить. Розмови такі починає, поки – на кшталт замислюється. А як її клюне – знову онукою шантажувати почне. І продам я квартиру, як миленька продам, аби скарб свій бачити.
Коли мій хлопець прийшов з інституту – він вчиться на 4 курсі на юриста, я у нього поцікавилася, що можна зробити? Як допомогти старенькій?
Ми обійшли сусідів, хто чув крики дочки Августини Павлівни про вимогу грошей, поговорили з ними і покликали свідками до суду. З самою господинею ми сходили і написали заяву про визначення порядку спілкування внучки з бабусею. Хлопець порадив бабусі взяти довідки від нарколога та психіатра, для суду, а то хіба мало що там дочка її говорити буде.
Справу ми виграли – тепер Августина Павлівна бачиться з онукою на законних підставах, раз в 2 тижні по три години. Пенсію у неї більше не вимагають – шантажувати нічим.
Господиня почала їсти м’ясо, нормальні фрукти стали частим гостем у неї на столі. А ще ми допомагаємо їй робити ремонт. Не капітальний, звичайно, але підфарбувати дещо треба 30-річні шпалери можна замінити.
На знак подяки за допомогу, Августина Павлівна відмовляється брати у нас гроші за кімнату. Але ми все одно їй їх віддаємо, мало не силою.
Хіба можна так з власною матір’ю? Забирати і без того крихітну пенсію, не хвилюючись про те, чим буде харчуватися жінка, яка її народила і виростила? Кричуща невдячність стосовно матусі. Любіть своїх батьків! Ви є тільки завдяки їм!
25 чарівних котиків, яких природа обдарувала чимось особливим нам на захоплення
Перше, на що ви звернете увагу на картинці, розкриє всі таємниці вашої особистості
“Мамин синочок! Справжній невдаха”, – кричали однокласники, коли Сашко прийшов на випускний з матір’ю
4 явні ознаки того, що ви, нарешті, зустріли споріднену душу
Мама нареченої сама з підносом по гостям пішла, подарунки збирати. У кожен конверт заглянула, всіх, хто мало поклав присоромила. А потім почалося веселе життя, ну і витримав молодий не довго
Чому в жодному разі не можна запивати таблетки чаєм або газованою водою
Вранці зателефонували з лікарні. Я почув лише одне слово: «Приїжджайте!» і світ розсипався на шматочки
Тут тільки дві правильних відповіді, і лише один з тисячі зможе назвати обидві…
Ознаки, які вказують, що ти переросла свої відносини
“Нелюбов — це коли не помічають…”
Через п’ять місяців після весілля у них уже була Полінка, ось тоді то баби, та кумушки місцеві і підрахували, що дев’ятий місяць від кінця терміну припав на Вітьчину службу в армії
Ось це атмосфера! Новорічні фотографії з нашого дитинства
Смішні анекдоти
Дивіться, як собаки реагують на несправедливість. Коли в родині з’являється кілька улюбленців відразу починається справжнісінька війна за лідерство в будинку
Тисяча і одна ідея для легкого та ніжного манікюру. Мистецтво нейл-арту багатогранне і невичерпне
Люди, які не здогадуються про те, що роблять щось не так
Дивні погляди наших жінок – побутовий мазохізм
У цей морозяний грудневий понеділок, в житті Максима трапилося те, що перетворило його серце в понівечену ганчірку. Йому здавалося, що його життя більше немає жодного сенсу
Вірний пес подолав 160 кілометрів, щоб знайти людей, які його колись врятували
