Винайняли ми з моїм хлопцем кімнату у бабусі. Живемо у неї вже восьмий місяць.
Холодильник у нас з нею спільний, і її полиці завжди були порожні. Незмінне одне – каструля з вівсянкою на воді. Мило – тільки господарське, масло – тільки дешеве, з запахом. Взуття в коридорі – латане-перелатане. Квартира так і кричала про бідність.
В душу до нас господиня не лізла, з ранку до вечора банки збирала, оголошення клеїла. У неділю у бабусі було свято – гнилуваті фрукти з ринку.
Мені до сліз було шкода сусідку. А коли до неї прийшла гостя, я ледь не ридала від несправедливості.
– Гроші приготувала? – запитала жінка років 45, яка відкрила двері своїм ключем.
– Так, доню. Ось, візьми. – заметушилася наша господиня.
– Мало. Ну добре, нехай. Доньку завтра приведу, заслужила.
– А це чий одяг висить? Гості у тебе?
– Я кімнату здала, жити треба на щось, я ж пенсію тобі віддаю. – почала виправдовуватися пенсіонерка.
– А ну, піду гляну, що за мешканці у тебе такі. Мабуть, шахраї. – жінка відчинила двері до нас в кімнату. – Ну, і хто тут у нас?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Настільки безцеремонне вламування на чесно оплачену територію, я сприйняла в штики:
– Жіночко, двері закрийте з того боку!
– А ти хто така, щоб командувати? Я – тут господиня! Платити тепер мені будеш, ось мій номер телефону, а ось – номер карти. – жінка прямо у взутті пройшла в кімнату і поклала на стіл 2 папірці. – І давай без затримок, а то виселю! За оренду давно платила?
– Доню, залиш її, будь ласка. Я з оренди борг за світло заплатила, а то відключити погрожували. А як я без світла? – мало не плакала моя квартирна хазяйка.
– Більше не бери оренду, нехай мені передає. Все, я пішла. Завтра. як і обіцяла, дочку приведу. І давай, не грайся мені тут!
Жінка пішла, а господиня сіла на стільчик в коридорі і розплакалася. Я підійшла до бабусі, обняла її і стала заспокоювати:
– Ну не плачте, все добре буде. А давайте я Вас чаєм напою!
Чаю у сусідки я ніколи не бачила – вона заварювала собі листочки малини і смородини, вони гронами висіли на кухні.
Старенька взяла чашку і почала розповідати:
– Одна дочку ростила, чоловік мій безвісти пропав – вийшов з дому і не повернувся. Душу вклала, останнє віддавала. Розпещеною виросла, женихів все перебирала. Тільки в 35 знайшла чоловіка собі, так внучку мені народила.
Тільки чоловік у неї – скупий і жадібний, і краплі води в дощ не допросишся. Ось і стала я їм з онукою допомагати. А потім, непомітно для мене, добровільна допомога перетворилася в зобов’язання. Пенсію забирає, а коли не даю – внучку не бачу. Думала, кімнату здам, хоч їсти буду, їй і ці крихти подавай. Кого я виростила? Де помилилась?
Августина Павлівна обливалася сльозами, забувши про чай. Шкода її було.
– А тепер вона мене все переселити хоче – квартиру мою продати, та на околицю в однокімнатну викинути. А там, дивись, і на вулиці залишить. Розмови такі починає, поки – на кшталт замислюється. А як її клюне – знову онукою шантажувати почне. І продам я квартиру, як миленька продам, аби скарб свій бачити.
Коли мій хлопець прийшов з інституту – він вчиться на 4 курсі на юриста, я у нього поцікавилася, що можна зробити? Як допомогти старенькій?
Ми обійшли сусідів, хто чув крики дочки Августини Павлівни про вимогу грошей, поговорили з ними і покликали свідками до суду. З самою господинею ми сходили і написали заяву про визначення порядку спілкування внучки з бабусею. Хлопець порадив бабусі взяти довідки від нарколога та психіатра, для суду, а то хіба мало що там дочка її говорити буде.
Справу ми виграли – тепер Августина Павлівна бачиться з онукою на законних підставах, раз в 2 тижні по три години. Пенсію у неї більше не вимагають – шантажувати нічим.
Господиня почала їсти м’ясо, нормальні фрукти стали частим гостем у неї на столі. А ще ми допомагаємо їй робити ремонт. Не капітальний, звичайно, але підфарбувати дещо треба 30-річні шпалери можна замінити.
На знак подяки за допомогу, Августина Павлівна відмовляється брати у нас гроші за кімнату. Але ми все одно їй їх віддаємо, мало не силою.
Хіба можна так з власною матір’ю? Забирати і без того крихітну пенсію, не хвилюючись про те, чим буде харчуватися жінка, яка її народила і виростила? Кричуща невдячність стосовно матусі. Любіть своїх батьків! Ви є тільки завдяки їм!
Торт на швидку руку “Поліно” – справжня знахідка для господинь!
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Моя свекруха замовила на ювілей таке, від чого в мене очі на чоло полізли
Рецепт повітряного податливого тіста
Мариновані сливи. Відкoли вперше скyштувала, мариную багато банок!
Легкий та пухкий бісквіт: рецепт з родзинкою!
На цій фотографії є людське обличчя, яке не кожен зможе побачити, а чи вийде це у вас?
Що не можна робити при вирощуванні помідорів
Невістка навмисне збрехала про день виписки, бо не хотіла бачити свекруху
Катя соромилась знайомити Богдана зі своїми батьками. Не знала, як наречений сприйме те, що її батькам уже за 60
Того вечора семирічна Діанка почула розмову своїх батьків про її маленького братика Данилка. Данилко був хворий, але у батьків не вистачало грошей на дороге лікування. «Тільки диво може врятувати зараз нашого хлопчика»,- заплакала у сусідній кімнаті мати
Чому я не здогадалася так готувати рибу раніше? Спробуйте приготувати хек за цим простим рецептом
Мама дружини не допомогла з квартирою, тому що старшому синові купувала авто
Микита не їхав – летів додому. Ще б пак, три роки не бачив рідного краю і коханої дружини!
Градус кипіння зростає: родичі чоловіка тягнуть з нас гроші і не думають віддавати
– Свахо, та ви, мабуть, дні 3 не їли, що так накинулися на їжу?!
15 випадків, коли фотографії показували одну картинку, а закадрові знімки – зовсім іншу
Коли хтось йде з твого життя, а ти точно знаєш – це на краще…
Ліплення пельменів у свекрухи – це моє улюблене свято. Раджу і вам спробувати!
