Син віддав свою матір в будинок для пристарілих ще декілька років тому. Віру Іванівну це не засмутило, адже жінка більше не живе реальним життям, а лише спогадами з минулого.
– Віро Іванівно, а ви не хочете знятися в одній телевізійній програмі? – поцікавилася Ольга Адамівна.
– Хочу, – погодилася літня жінка.
Вона одразу вилізла з-під ковдри і почала пригладжувати своє волосся на голові. В кімнату зайшов журналіст.
– Я поставлю вам декілька питань. Почнемо з того, як ви сюди потрапили?
– Син її тут кинув, – втрутилася сусідка.
– Василівно, що ти таке кажеш? Він не кидав мене. Просто залишив тут на деякий час, – обурилася Віра Іванівна.
Раніше пенсіонерка працювала директором магазину. У неї закохався охоронець Володимир. Жінка відповіла взаємністю на його залицяння і згодом вони одружилися.
Віра Іванівна досі з трепетом згадує цей найщасливіший день свого життя. На весіллі вона була у красивому білому платті з коханим чоловіком поруч. Ці спогади не обходяться без сліз.
Одразу після заміжжя жінка дізналася, що вагітна. У неї народився син Сашко. Чоловік допомагав з вихованням дитини. Через два роки на них знову чекало поповнення, до якого вони не були готові. Сім’я порадилася і вирішила, що народжувати Вірі не варто. Рішення було не простим, але правильним, як зараз вважає жінка.
Згодом Володимир поїхав на заробітки закордон. Приїжджав не часто, тому на нього завжди чекали з нетерпінням. Увесь вільний час вони намагалися проводити разом, відпочивати та подорожувати.
Та одного дня у їхній дім завітало горе. Володимир загинув при загадкових обставинах у чужій країні. Досі ніхто не знає, що трапилося насправді.
Спочатку у Віри була підтримка у вигляді її батьків, але коли їх не стало, то жінка залишилася наодинці зі своїм сином.
Всі ці події відзнчилися на психіці Віри Іванівни. Її думки покрилися туманом. Потім вона вийшла на пенсію. Увесь вільний час старенька проводила з книгами або перед телевізорами. Це заважало її синові приводити додому своїх жінок. Сашко злився на матір, а ще більше його дратувало, коли вона дзвонила до нього на роботу з різними проханнями щось купити.
Віра Іванівна почала запивати своє горе. Син закривав матір у ванній, щоб та не вживала алкоголю. Це спричиняло крики на весь під’їзд. Жінка несамовито галасувала і просила дати їй хоча б води.
Сусідам це швидко набридло, тому вони викликали соціальну службу. Так Віра Іванівна опинилася в притулку. Сашко деякий час дзвонив до неї і цікавився її самопочуттям, але згодом перестав це робити.
Зараз пенсіонерка мало рухається і виглядає дуже стомленою. Її лице вкрите глибокими зморшками, а на голові скуйовджене неслухняне волосся.
Ольга Адамівна, директор притулку, каже, що це все наслідки внутрішніх переживань та алкоголізму.
Після розмови з журналістом Віра Іванівна знову сховалася під ковдрою, де вона почувала себе в безпеці…
А як ви ставитеся до притулків для літніх людей?
