Зовсім нещодавно ми з чоловіком святкували річницю шлюбу. Нашій сім’ї вже три роки. Увесь цей час ми жили непогано. Якщо прибрати невеличкі сварки, то майже душа в душу. Жили ми у квартирі мого коханого. Самі. Однак одного дня до нас завітала його матір.
Я була дуже здивована, коли посеред ночі почула стук у двері. Ніхто о такій порі не ходить в гості. Це я так думала, доки мій сонний чоловік не пригадав, що до нас мала приїхати свекруха. На порозі і справді стояла його матінка. З великими сумками. Ні, у них були не гостинці для нас, а всі речі. Я була шокована, але виду не подавала. Пішла на кухню, заварила їй чаю. І ми почали обговорювати те, що відбувалося.
Жінка розповіла, що сильно посварилася з власним чоловіком.
Зрештою, я і не здивувалася. У свекрухи складний характер. З нею важко вживатися. А свекор не нехтував можливістю випити. А про те, яким він ставав після того, навіть говорити не хочеться. Так вони терпіли одне одного сорок з гаком років. Доки тієї ночі свекруха не переїхала до нас, бо подала на розлучення. А більше їй іти було нікуди.
Мене такі новини не втішили. Квартирка у нас маленька. Самим часом тісно. А тут ще й нова співмешканка з’явилася. Я ж, до слова, ще й вагітною була. Тому скоро ще одного прописувати будемо. Довго думали. Говорили. І вирішили, що до пологів усе залишимо, як є.
Свекруха в наш побут та особисте життя не сильно втручалася. Вона спала у вітальні, вечорами дивилася свої серіали й інколи допомагала мені господарювати.
Термін у мене був ще доволі малий, тому я продовжувала ходити на роботу. А опісля, не поспішаючи додому, де мене чекала свекруха, я гуляла містом. Потім погода погіршилася і такі прогулянки припинилися.
Що змінилося з появою ще одного співмешканця? Ми з чоловіком втратили приватність. Ми більше не могли розмовляти на будь-які теми та займатися, чим заманеться, бо квартира тепер мала вуха.
Мій чоловік тільки тішиться, що мати нарешті пішла від того п’янчуги. Тому заплющує очі на всі незручності. А я ж не сліпа. Я помічаю все. До того ж через вагітність я постійно роздратована. Настільки, що й власну матір не взяла б до нас надовго.
Якось за вечерею я мимоволі запитала свекру, як їй у нас. Чи не сумує за домом? А за чоловіком? Не скучає за рідними стінами?
– Ні, зовсім ні за чим не сумую. А з вами мені добре живеться. Скоро внучка бавити буду. І мені не сумно і вам легше.
Я тоді тільки кивнула головою. А потім, коли ми з чоловіком залишилися наодинці, запитала, чи розуміє він, що нам усім буде аж занадто тісто у маленькій квартирці.
– Не хочеш якось вирішити ситуацію?- я почала тиснути на нього.
– Знаєш, взагалі квартира, у якій ми з тобою живемо, належить як мені, так і батькам. По документах. Рідні просто віддали мені це житло, щоб нам з тобою комфортніше було. А так, вона геть не наша. Вона спільна. Я, звичайно, сам тут ремонт робив і меблі купував, але моя мама також власниця цієї оселі. Тому вона має право тут жити.
Буду щира, я про це досі ніколи не чула. Чоловік не розповідав мені, кому належала квартира, тож я думала, що ми її законні власники. А тут он як… Тобто свекруха могла взагалі у будь-яку мить сюди переїхати. Це вона ще над нами змилувалася і дозволила досі пожити самим.
Зараз я вже на поважному терміні. Скоро у декрет. Працювати більше не можу, тож доведеться в дома сидіти. Зі свекрухою. Цілими днями. Такі перспективи мене скоріш лякають. А найстрашніше те, що після народження немовляти я ще три роки буду з нею няньчитися… І це все на очах у чоловікової матері. Ой лихо.
Тепер у неї, до речі, нове хобі. Вона щодня і кроку мені ступити не дає, постійно ходить хвостиком і історії зі своєї молодості розповідає. Я рада їх слухати, але раз на тиждень, а не цілими днями. Голова уже пухне від них.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Отож я визнаю, що зовсім не хочу жити зі свекрухою під одним дахом. Чи є у мене вибір? Ні. Ніякого. Хіба що свекра з нею помирю. Але це навіть звучить нереально. А по-іншому навіть не знаю.
У мене вже відчуття, що краще не буде ніколи. Може, це через вагітність, а може й справді так є. Як я хочу повернути собі свободу…
Як гадаєте, чи роздуває невістка драму з нічого?
Або ж і справді ситуація настільки критична?
Що б Ви могли їй порадити?
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
Смачні мочені яблука з медом. Банки вже стоять, скоро буду дегустувати
Знаки Зодіаку: якими ми приходимо в цей світ і як змінюємося до старості
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Хоч з яблуками, хоч з бананами! М’який, повітряний пиріг на сковороді
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Сосиски в картопляному тісті. Діти їх просто обожнюють!
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Ще місяць тому у нас все було добре, а тепер одні неприємності! Невже все через подругу?
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Тоніки для обличчя в домашніх умовах
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Все йде своїм шляхом – ніщо не відбувається випадково
Будьте кращими за тих, хто робить вам боляче
22 людини, у яких день набагато гірший, ніж у тебе, і вони нічого не можуть з цим вдіяти
Чоловік, якому ви небайдужі, буде робити ці 8 речей
