В одинадцятому класі трапилася ця історія. Містечко у нас було маленьке. Сутеніло в зимовий час швидше звичайного, а до нашого будинку далеко. Жила я з бабусею і дідусем. Вони ж не могли кожного дня взимку мене зі школи забирати. Закінчувалися уроки пізно. Поки добиралися до будинку, було вже темно.
В той день у школі був якийсь захід. Я знову вийшла пізно і йшла додому. Мені не було страшно, тому що я і подумати не могла, що зі мною може щось трапитись. Раптом бачу, собака сидить біля лавки. Помітивши мене, вона встала і підійшла.
Вона не зупиняла мене і не гавкала. Я спочатку злякалася її поведінки, але потім заспокоїлася.
– Хороша моя! Хто твій господар?
Щоб вбити час я почала ділитися з собакою своїми переживаннями і історією моєї закоханості, яка була на той період актуальною. Собака ж слухала і іноді виляла хвостом. Я і не помітила, як пройшла половину дороги. Нікого в місті вже не було.
Раптом на тій частині вулиці, де йшла я з’явилася машина. Коли вона сповільнилася, я згадала історії про зґвалтування в нашому місті. Чула, що винуватцем є якийсь син олігарха, якого, звичайно ж, ніхто не зловить.
Я була дуже налякана. Водій вийшов з машини, де грала гучна музика, а окрім нього там сиділи інші п’яні хлопці. Він підійшов до мене, схопив за руку і скомандував сісти в машину. На вулиці нікого не було. Якби я покликала когось на допомогу, мене ніхто й не почув би.
Собака заричала і почала гавкати на того хлопця. Він відскочив назад, відпустивши мою руку. Собака підійшла ближче і накинулася на нього, намагаючись схопити за ноги і руки п’яниці. Він якось спромігся від неї здихатись, а потім ледве-ледве сів в машину і поїхав зі своїми друзями.
Не пам’ятаю, як потім дійшла до будинку. Я довго обіймала собаку і гладила її по голівці. Зайшла додому і попросила дати трохи хліба для собаки. На той момент вона чекала мене вже під балконом. Звідки він знав, що я там опинюся?
Коли я розповіла про це бабусі, вона сказала:
– Це був твій янгол-охоронець!
Поївши свій хлібець, собака втекла геть. Вона мене врятувала!
