Євгеній Базилевський з дитинства знав, що буде військовим. Його шлях розпочався з Майдану, потім був вишкіл у «Правому секторі», а в 2015 чоловік став на захист України в складі 79-ї ОДШБр.
Його чекало велике майбутнє, але плани перекреслив фатальний танковий обстріл…
Спогадами про Євгена ділиться його побратим, Микола Кірєєв: “Ми познайомились у 2016-му в бригаді, куди я потрапив після полігону. Євгеній навчав мене, зокрема, поводженню зі зброєю. Я вчив його основ надання медичної допомоги. Він завжди був дуже завзятим, прагнув бути у вирі подій.
Якось під час ООС, пам’ятаю, Євгеній допомагав мені евакуйовувати двох поранених під час інтенсивного бою. Він тягнув пораненого бійця, блював від надмірного фізичного навантаження, але тягнув далі… Ніколи не здавався!”
Баз, як його називали побратими, був хорошою людиною і вірним другом: “Він робив собі нотатки, навіть про якісь дрібнички. Наприклад, якось я сказав, що хотів би мати одну відеогру. Через якийсь час Євгеній подарував її мені! Він був дуже добрим”.
Коли контракт по службі закінчився, Євгеній взяв для себе перерву, щоб повернутись до строю з новими силами. Він знав, що великої війни не оминути… І 24 лютого 2022 року він знову став зі зброєю в руках за свободу України. Перший бій зустрів на Київщині: “Найважче йому було згадувати про те, що бачив у підвалах розстріляних цивільних зі зв’язаними руками”, — розповідає волонтерка Алла Карпенко.
Алла познайомилась з Євгенієм навесні, коли збирала кошти на бронежилети для його бригади. Жила вона у Вінниці, тому один із дзвінків хлопця став для неї справжнім сюрпризом: “Десантно-штурмові війська вирізняються швидкістю, раптовістю та неочікуваністю. Я — у Вінниці, виходь!”
Так і розпочалась їхня історія. “Під час ротації ротний відпускав його на побачення, — з усмішкою згадує 23-річна Алла. — Згодом разом з побратимами він брав участь у боях за звільнення Херсонщини”.
Останнє повідомлення від коханого Алла отримала 13 грудня. «Я тебе обіймаю», – і Євгеній перестав виходити на зв’язок. Передчуваючи недобре, Алла подзвонила побратиму. “Як Женя? Живий, цілий, орел?” — спитала, повторюючи слова, які часто чула від коханого.
“Я не знаю, як тобі сказати… Зранку Жені не стало”, — отримала вона у відповідь…
Загинув Євгеній Базилевський у Бахмуті. 17 грудня о 10.01 під час танкового обстрілу запальний фугас влучив у бік — в незахищену бронежилетом ділянку тіла. А до нього додались і множинні осколкові поранення голови та кінцівок…
Чекати офіційного дозволу Алла не змогла: одразу поїхала до Дніпра, де зберігали тіло загиблого героя. Коли вона дісталась до моргу, вже діяла комендантська година. Але це її не зупинило: вона прокралась в подвір’я, де знаходились тіла багатьох полеглих захисників. І, протираючи обличчя одному з них, почала шукати коханого. “Я мусила побачити Женю, потримати його за руку”, — пояснює Алла.
“Що ви тут робите? — раптом мовив охоронець. — Приходьте завтра”.
“Я не можу чекати”, — тихо відповіла Алла. І він зглянувся на вмовляння дівчини. Тоді черговий моргу вивіз на каталці тіло з номером 7793…
“Він був дуже холодний, — ділиться Алла. — Однією рукою я трималась за чергового — на його прохання, другою гладила лице Жені, ніби намагаючись зігріти. А тоді взяла його за руку”…
Алла тримала коханого за руку до останнього, зробивши фото, яке облетіло соцмережу та зворушило українців…
Євгенію Базилевському навіки 27. Перед фатальним днем він замовив каблучку для коханої…
Світла пам’ять українському Герою!
