– Вона не продається, – відповів старий. Тут жінка не стрималася і заплакала. – Моя племінниця дуже хвора

Сонце вже почало опускатися за горизонт. Старенький чоловік з сумом подивився на годинник й дійшов висновку, що ще один день добіг свого кінця. А чи був у ньому якийсь сенс? Цього не знає ніхто. Він вже хотів зачиняти магазин, як раптом побачив біля вікна чоловіка та жінку. Вони мали схожі риси обличчя, тому він припустив що це брат із сестрою. Вони уважно вивчали вітрину й дивилися на одну особливу ляльку. 

– Добрий вечір, я можу вам чимось допомогти? 

– Так, ми б хотіли придбати цю ляльку, – суворо відповів чоловік. 

– Перепрошую, але вона не продається.

– У цьому світі продається все. Це лише питання ціни. Просто скажіть скільки ми маємо заплатити. Гроші не проблема.

Антиквар глянув на жінку й побачив, що вона сильно нервувалася. 

– Це дуже особлива лялька і вона не продається, – ще раз повторив антиквар. – Ви можете обрати будь-яку іншу іграшку, вибір великий. 

– Але ми вже обрали, – непохитно відповів чоловік.- Нам потрібна саме ця лялька. 

Жінка злякалася, що їй перепалка може перетворитися на справжній скандал, тому швидко підійшла до чоловіка та доторкнулася до його руки. Вона подивилася йому в очі й сказала:

– Ходімо, Сергію. Дуже шкода, що вона не продається. Мені так хотілося потішити Марі…

В цю секунду вона не стримала емоцій і розплакалася. Чоловік міцно її обійняв та проговорив:

– Річ у тім, що моя племінниця дуже хвора. Згасає на очах. Вже п’ятий день відмовляється від їжі. Нічого не хоче. А нам просто хотілося її потішити. Що ж, якщо вона не продається, то ми краще підемо.

Антиквар подивився на них та пішов за лялькою. Він протягнув її жінці й сказав:

– Ця лялька неоціненна – найпрекрасніше творіння флорентійського майстра Вічензе епохи Бароко, тому ви можете заплатити за неї стільки, скільки вважаєте за потрібне.

Жінка не могла повірити у таке щастя, а чоловік почав думати, скільки варто заплатити за цю красу. 

– Але в мене є одне прохання, – сказав антиквар. – Якщо надумаєте викинути ляльку, то краще поверніть її мені. 

– Хто ж захоче викидати таку красу? – здивувалася жінка. 

– У житті може трапитися різне…

Вони забрали ляльку й поїхали до дівчинки. Марі лежала в білосніжному ліжку. Золотисті локони обрамляли її рум’яне від лихоманки обличчя, а очі з кожною секундою гасли. Вона відмовлялася їсти, а лікарі навіть не знали чим її лікувати. 

– Марі, дивися, що ми тобі купили! Нова лялька. 

Дівчинка розплющила очі та побачила перед собою неймовірно красиву ляльку з великими блакитними очима та білявими локонами. Вона була мов жива. 

– Це Бьянка, – сказала мама та посміхнулася. 

– Привіт, Бьянка, – сказала дівчинка. – Будемо подругами?

Сергій повернувся до них через тиждень й буквально не впізнав свою племінницю. Вона вже не лежала в ліжку, а сиділа у зручному кріслі на терасі, разом зі своєю новою лялькою. Синці зникли, а в очах поселився живий блиск. 

– Марі сильно змінилася! – сказав він сестрі. 

– Це правда. А ляльку ні на мить від себе не відпускає, – відповіла жінка. – Лікар сказав, що вона стрімко одужує.

– Ти не думаєш, що на неї так могла вплинути лялька?

Жінка на мить задумалася та почала ретельно вивчати троянду, яка була намальована на чашці з чаєм.

– Вона і спить з нею, і їсть, і гуляє… Я просила няню поставити її на шафу, щоб не псувати, але вона сказала, що Марі не дозволяє їй цього робити. Мене це дещо лякає. Та й очі в неї такі, ніби вона за нами спостерігає.

Чоловік лише розсміявся й відповів:

– Дорогенька, це ж просто лялька. Не вигадуй дурниць. Головне, що Марі вже краще. Вона просто виглядає дуже реалістично. 

Але мати не могла заспокоїтися. Вона почала помічати, що Марі з нею розмовляє й ніби сміється з її жартів за столом. Це почало її дуже лякати. Проте вердикт лікаря був дуже позитивним. Він не міг повірити в те, що дівчинка так швидко одужала, а Марі вже активно гуляла з нянею садом, поки її лялька сиділа на стільці із сумними очима. 

Будинком почали розноситися чутки, немов у кімнаті дівчинки чули кроки маленьких ніжок, а слуги в коридорі навіть бачили блакитний шовк.

– Сергію, будь ласка, позбудься цієї ляльки, я тебе благаю. Вона мене лякає, – плакала жінка. 

Чоловік взяв Бьянку в руки. Її сукня буквально звисала, а очі втратили той привабливий блиск. Блискучі локони геть зіпсувалися, а під очима хтось немов намалював тіні. 

– Мабуть, я дійсно відвезу її антиквару. 

***

– Вибачте, ми змушені повернути вам ляльку. Вона лякає дитину. 

Антиквар подивився на Бьянку та кивнув.

– До речі, як Марі?

– О, дуже добре. Вона вже майже здорова, – з посмішкою відповів чоловік. – Я думаю, це просто хороше лікування та італійський клімат.

– Мабуть, це дійсно так. Дякую, що повернули мені ляльку. 

– Зробив, як і домовлялися.

Чоловік вийшов з магазину, але в нього не було відчуття, що він марно витратив гроші. Коли Сергій покинув магазин, антиквар тремтячими руками розстебнув плаття ляльки й з сумом сказав:

– Зовсім ти себе не бережеш.

На очах Бьянки з’явилися сльози й одна з них впала прямо на долоню антиквара. 

– Тільки поглянь, яке серце обшарпане, але нічого, майстер Вінчензе все виправить. Не вперше, еге ж?

Чоловік взяв червоний шовк та вирізав з нього нове серце. Наступного дня, у вітрині знову з’явилася красива лялька з білосніжними локонами та великим блакитними очима. 

Вам сподобалася ця історія?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector