Вона почула дзвінок у двері. Так, він точно пролунав. Однак на порозі не було нікого, окрім кота. Дивно. Всередині все судорожно затряслося. З того часу минуло сім днів. Але цього не може бути…Чи може? Тваринка прудко забігла в дім і попрямувала в улюблене крісло чоловіка. Маруся мовчки спостерігала за цим видовищем. На очах з’явилися сльози.
Це її звичайний стан протягом останнього тижня. Довелося взяти відпустку на роботі, бо сил триматися не було.
З Іваном вони познайомилися ще в далекому дитинстві. З того часу не розлучалися. Чоловік все життя був дужим та здоровим. Ніколи не скаржився на болячки. Однак раптова хвороба взялася нізвідки і забрала його на інший світ.
Спочатку Марія намагалася оптимістично дивитися на ситуацію. Вона постійно розповідала, що скоро прийде літо і вони поїдуть на пікнік. Посмажать овочі та м’ясо. Назбирають грибів та ягід.
Іван все слухав мовчки, ствердно киваючи. Одного разу прошепотів:
– Хто ж буде про тебе дбати? Що мені придумати, – хвилювався чоловік.
– Тобі не можна зайвий раз переживати. Зі мною все буде гаразд. Я вже доросла. Справлюся! – заспокоювала Марія.
Іван завжди був таким добрим і турботливим.
Пройшло трохи часу і одного дня він сказав:
– Маріє, через тиждень після моєї смерті до тебе прийде білий кіт. Ти повинна його впустити. Він обов’язки принесе тобі щастя.
– Іване, не говори дурниць. Я не уявляю свого життя без тебе, – засумувала Марія.
Того ж вечора Івана не стало.
Жінка залишилася самотньою. І тут дзвінок у двері…
Марія була в ступорі. Білий кіт. Співпадіння? Можливо, чоловік справді щось знав.
Тваринка виспалася в кріслі, а коли прокинулися, то уважно поглянула на Марію. Жінці здалося, що погляд і манера поведінки цього пухнастого нагадували її чоловіка.
А коли кіт побачив, що кисіль на плиті, то почав сильно м’явкати, мовляв, пригости і мене. Іван також дуже любов його пити…
Саме так він отримав своє ім’я.
Тієї ж ночі Марії стало погано. Її прихопило серце. Сил не вистачало навіть на те, щоб викликати швидку. Вона поринула в забуття. Останній спогад про те, як білий кіт підбігає до неї. Зранку жінка прокинулася від теплого сонячного проміння і з прекрасним самопочуттям.
Кисіль ще не раз виручав свою господиню.
Одного разу він врятував її він злодія, який хотів обікрасти жінку в під’їзді. Якось він розбудив її, коли та заснула і забула вимкнути газ на плиті. Марія мала тепер вірного друга, про якого постійно дбала.
Вони разом ходили на прогулянки. Під час чергового візиту в парк Марія побачила на лавці 10-річного хлопчика. Вона не змогла пройти повз нього і вирішила поцікавитися, що він там робить і де його батьки.
Дитина спробувала приховати сльози від незнайомої жінки, а та не знала, як його розговорити. Раптом білий кіт підбіг і мочав мурчати на колінах в хлопця. Він боязко погладив тварину.
Тоді дитина розказала про трагедію, яка сталася в його житті. У вогні він втратив батьків. Йому дивом вдалося врятуватися. Тоді Маруся розповіла про свій досвід та свій біль.
Зрештою жінка запропонувала відвести хлопця до родичів, адже, мабуть, його шукають. Вони вже піднялися з лавки, коли вона запитала:
– А як тебе звати?
– Іван.
Саме тоді жінка зрозуміла, що повинна всиновити цю дитину. Вона звернулася в дитячий будинок, де її намагалися відмовити від Івана. Мовляв, у нього важки характер, багато страхів і комплексів. Попереджали, що буде важко. Однак Марія залишалася непохитною Вона була готова на все заради того, щоб забрати малюка.
Коли Іван побачив знайому жінку, то зрадів. Ще більше радості було в його очах, коли він дізнався, що тепер отримає новий дім. Марія пообіцяла, що завжди буде разом з хлопчиком і ніколи його не покине.
Перший час вони привикали один до одного. Іванко не розумів, навіщо він здався жінці. Проте та кожної ночі засинала з щасливою усмішкою. А згодом син почав кликати Марію “мама”. Так вони і зажили щасливо разом з Киселем. Все сталося так, як і обіцяв чоловік…
А ви вірите у такі співпадіння?
