Вона звикла, що він є … Просто є і все. Вранці він дзвонив їй з роботи і питав: «Ти встигла поснідати?»
«Господи, яка дурниця тебе турбує!» – роздратовано говорила вона.
В неї ніколи не було часу, вона робила кар’єру, вона вирішувала важливі завдання, а він просто був у її житті. Просто був завжди … І ніби як у нього теж були завдання і кар’єра, але ось він запитував її про сніданок, а вона – ні. Не звикла…
Хоча він на роботу йшов на світанку. Вона не вставала так рано. Вона ж важко працювала, і втомлювалася. І взагалі – ще не вистачало йому сніданок готувати …А ще в її машині в бардачку завжди знаходився «Снікерс».
Це він дбайливо підкладав його їй. Тому що затори, а до будинку не близько, а вона голодна … І кожен раз відкушуючи цей «Снікерс», вона думала: «Ось негідник, це ж він любить” Снікерс “, а не я! А я від них тільки гладшаю!» Але, як не дивно, батончик завжди був доречний. Тому що їсти дійсно хотілося … І затори. І взагалі-то він смачний …
Таке тихе сімейне життя. Без пристрастей і високого напруження. Просто він є. Вона є. І добре …Коли його поклали в лікарню, їй здавалося – це всього тиждень. Ну, подумаєш, трохи серце прихопило – з ким не буває …
Вона все так само багато працювала, дедлайн, новий проект, а тут ще він так недоречно захворів …Він говорив їй, що приїжджати до нього не треба – годують його відмінно, і ліки є і взагалі він тут як в санаторії …
Одного разу вона приїхала на роботу і раптом відчула, що їй чогось не вистачає …Він перший раз не подзвонив, і не запитав чи поснідала вона … І перший раз в житті їй раптом стало незатишно і страшно …
Потім їй подзвонили з реанімації. Йому стало гірше …
Вона мчала до нього через все місто благаючи тільки про одне: щоб він одужав, щоб все було як раніше. У центрі знову були затори дев’ять балів, вона полізла в бардачок, але не знайшла там звичного «Снікерса» …
Вона вже добу сиділа на кушетці в лікарні. Вона втомилася від сліз, втомилася молитися, вона думала тільки про одне: «Ну чому? Чому так сталося? Адже було ж все добре?!!» На кушетці поряд з неї підсів сивий втомлений Ангел.
– Погані справи – він помирає …
Жінка в жаху подивилася на нього. Від хвилювання їй перехопило подих.
– Тобі повернути його?
– Так! Так! Скажіть, що мені зробити?! Я піду на все, тільки щоб ми були разом!!!
– Купи йому «Снікерс», – тихо сказав Ангел. – Він їх так любить …
Вона бігла крізь ніч і заметіль, до єдиного нічного магазину. Колючий вітер майже збивав її з ніг, мороз обпікав щоки, а вона бігла і бігла, не бачачи нічого навколо.
– Вам пощастило … Залишився останній … Давно постачання не було … – товстенька продавчиня поклала батончик на касу.
… Вранці жінка прокинулася на кушетці. До неї підійшла медсестра.
– Вибачте, що розбудила, вашого чоловіка перевели в загальну палату. Ви можете з ним побачитися …
Жінка насилу відкрила очі. Вона не розуміла, де вона, що з нею, що було минулої ночі: сон, або дійсність, реальність, або бачення.
Вона розкрила гарячу долоню – в ній лежав зім’ятий, підталий «Снікерс» …
– Мій улюблений, – на змарнілому блідому обличчі чоловіка заграла посмішка.
– Яка ж ти у мене турботлива …
Цінуйте своїх близьких та всі моменти, які ви переживаєте поруч з ними!
