Моя сестра, Ніна, вельми цинічна людина з нежіночим почуттям гумору. І як у всіх завзятих циніків, у неї дуже добре серце.
Живе Ніна з мамою в Стамбулі. Дзвоню їм сьогодні:
– Привіт, Ніно, як там у вас?
– Все добре, тільки дощ з вітром кожен день, хоч на вулицю не виходь. А вчора я вийшла в магазин і побачила організовану чергу в котячий рай.
Пам’ятаєш сходи старовинні, як від нас до моря спускатися?
– Ну.
– Там такий кам’яний стовп в пів метра завширшки і мого росту. Поручні тримає. А над стовпом маленький дах, як у будиночка. Для краси просто. І ось, якийсь добрий турок насипав під цей дах, купу котячого корму. Спеціально під дах, щоб дощем не розмило. Справжній котячий рай. І уяви собі, з усієї вулиці зібрався натовп голодних котів – штук десять, може більше і влаштували живу чергу в цей рай.
Так, а посередині стовпа стирчить маленька сходинка, як ніби спеціально для котиків.
І ось вони організовано, один за одним, по одному встрибували спочатку на цю сходинку, там добре готувалися, прицілювалися і злітали вже на самий верх стовпа, під дах, до їжі. Потім, коли в райській їдальні набивалося їх штуки чотири і ставало тісно, то один зістрибував на землю і знову займав чергу.
Уявляєш які мудрі? І все без скандалів і бійок. Просто нижні нявкають верхнім, типу – досить вже там, ваш час вийшов, дайте і іншим погризти!
Я навіть зупинилася поспостерігати.
Дивлюся, а в черзі стоїть якийсь тупий кіт з поганими очима.
– Чому тупий?
– Тому що не вміє дорогу переходити, придурок. Задня нога вивернута і ледве ворушиться, явно під машину потрапляв. Хоч старий на вигляд, а дурень-дурнем.
Підійшла його черга, на поличку він ще сяк-так застрибнув, прицілився, а нога-то опорна одна, природно, він і близько не доскочив до їдальні і впав, як жаба. Стало зрозуміло, обтрусився і знову чергу зайняв. Друга спроба ще гірша, спікірував головою на камені і знову в чергу, часу багато у нього, справ більше ніяких. Після третьої спроби міг би вже зрозуміти, що не дострибне. Навіщо даремно мучитися? Адже він ще трагічно верещав при стрибку, штовхатися-то боляче поламаною ногою. Загалом, тупуватий.
– Бідний котик.
– Нічого в ньому бідного немає, він сам коваль свого щастя, потрібно було вчасно правила дорожнього руху вчити.
– Ось ти жорстока.
– Я, так, жорстока, а зате вгадай – хто зараз переді мною на кріслі сидить, і дивиться добрими очима?
– Кульгавий котик!?
– Ні, наша мама.
– Та ну тебе.
– А вгадай, хто сидить у неї на колінах, витріщив погані очі на котячий корм, нявкає і нахабно вимагає прасування …?
Вам сподобалася ця історія?
