– Добрий день! Алло! Це Орися?
– Добрий день! Ні, це Рита, а що ви хотіли?
– Ви можете передати, що дзвонила Ліда, нам терміново потрібно поговорити?
– Добре, до побачення!
Орися тоді була у ванній, потім вийшла і спита в дочки, хто телефонував.
– Та якась стурбована жіночка, здається, Ліда. Просила, щоб ти їй швидше подзвонила.
Як тільки жінка почула те ім’я їй все стало ясно. Ліда була її рідною сестрою, яку вона не бачила вже 20 років. Всі ті роки Орися не з’являлася в рідному домі. Для неї сім’єю були лише чоловік та дочка.
– Ти в порядку? Щось так зблідла, може залишитись з тобою? – помітила дочка.
– Ні, все добре. Тебе он Христя вже чекає біля під’їзду – жінка заглянула у вікно і побачила шкільну подругу Рити.
– Ну добре, якщо щось, то одразу дзвони мені!
Жінка сперлася лобом до холодного скла, але їй легше не ставало. Гнів за усі ті роки нікуди не дівся і вона аж горла всередині. Час не вилікував її образу.
Двадцять років тому Орися святкувала свої 20. Вона тоді жила з батьками й сестрою у великому будинку. Тож вирішила запросити усіх своїх друзів і звісно коханого хлопця Артура. Батьки поїхали, щоб не заважати молоді. Та тиха по своїй натурі дівчина не розрахувала, що вечірка видасться гучною і затягнеться допізна. Тому, аби трохи відпочити вона вирішила сховатися за сходами веранди. Її подруга усюди її шукала і випадково наткнулася на неї.
– Ой, що ти тут сама сидиш? Я подумала, що тебе немає, але ж це твій дім і вже пів години всюди тебе шукаю.
– Та я хотіла перепочити. А що, щось сталося?
– Ходімо за мною. Ти мусиш усе знати.
Подруга міцно взяла її за руку і повела на другий поверх. Там кімнати були зачинені, але за одними дверима було чути легкий шум. Вони повільно відхилили двері й заглянули всередину. Там два силуети ніжилися на ліжку, а коли почули, що на них хтось дивиться, одразу почали шукати свій одяг.
Орися не повірила власним очам, коли ввімкнене світло показало її Артура в обіймах Ліди.
– Це не вперше така історія, я думала вони тобі зізнаються, але на твоє День народження це вже занадто!
Наступні кілька днів дівчина ночувала у подруги. Коли батьки дізнались про це, то сильно розгнівались, але переконали її повернутися додому. Та потім сталося незворотне. Ліда завагітніла від її хлопця. Справді їхні зустрічі були не раз. Але найстрашніше те, що батько без жодних вагань наказав їм одружуватись.
– Мені байдуже чий це був хлопець! Зробили дитину, то вмійте тепер за неї відповісти! Більше нічого не обговорюється!
Орися тоді довго плакала у свою подушку. Зачинила двері й нікого не підпускала. Мати намагалася підтримати її, але марно. Рано вранці дівчина зібрала всі свої сили й необхідні речі та пішла. На ліжку залишила записку, що більше ніколи не повернеться. Якщо вся сім’я від неї відвернулася за одну мить, то значить і вона так може.
Свого слова Орися дотримала. Вони з подругою спочатку жили на орендованій квартирі. Працювали й паралельно навчалися. Так з часом дівчина закохалася в доброго хлопця і вийшла за нього заміж.
До неї доходили плітки, що батьки її досі шукали. Але вона на це не зважала. Та коли почула, що дзвонила та сама зрадниця сестра – здивувалася. Насправді Орисі було вже байдуже, як склалися їхні життя. Вона нарешті почала відчувати себе щасливою.
Коли жінка трохи заспокоїлась, то відійшла від вікна і сіла за стіл. Взяла до рук телефон і заблокувала номер сестри.
– Прийдеться змінити номер – промовила до себе Орися і пішла робити свої хатні справи.
Чи правильно вона робить? Може таки треба пробачити сестрі?
