Одного разу Марія вирішила розлучитися з чоловіком. Здавалося б, що ще потрібно для щастя, адже у неї була сім’я, двоє дітей та двійко онуків. Усе це не змогло її зупинити. Ні родичі, ні батьки не підтримали рішення Марії. Вони навіть перестали з нею спілкуватися. Та жінка не шкодує про свій вчинок. Вона каже, що за 20 років вперше відчуває себе такою щасливою.
На роботі з нею сталася несподівана ситуація: начальник зізнався жінці в коханні та освідчився їй. Він прекрасно знав про сімейне становище Марії, але все ж попросив обдумати його пропозицію. Саме тоді жінка зрозуміла, що вдома її нічого не тримає. Вона не хоче повертатися в те місце, де чоловік сприймає її як служницю, син чекає тільки попрасованих сорочок, а дочка думає, як змусити бабусю сидіти з онуками, щоб мати більше вільного часу на свої справи.
Павло Дмитрович з’явився, як грім серед ясного неба, зі своєю заявою, мовляв, готовий одружитися, як тільки Марія звільниться від колишніх стосунків.
Жінка не одразу погодилася, але зрештою сказала “я згодна”. Чоловік, мабуть, навіть не помітив, що дружини не стало. Адже для нього вона давно перетворилася на невидимку.
Натомість в Марії життя кардинально змінилося. Вперше зранку вона прокинулася, а сніданок вже в ліжку. Раніше саме їй доводилося стрімголов мчати на кухню, щоб нагодувати всю сім’ю. Обов’язково жінка мала ще приготувати обід чоловікові на роботу, а він тим часом їв сніданок і невдячно зауважував, що омлет несмачний і кава не така.
На цьому турботи Марії не закінчувалися. Далі прокидався син, якому вона також накривала на стіл і несла випрасувані сорочки. Як тільки він йшов геть, вставала дочка з онуками. Діти були на бабусі, поки їхня матір робила усі свої ранкові ритуали. Потім Марія відводила малюків в садочок, а сама мчала на роботу.
Лише там жінка могла спокійно випити чаю. Після робочого дня вона мала скупитися в магазині, приготувати вечерю, поприбирати в будинку, забрати онуків з садочка і гратися з ними до приходу матері.
Звичайно, що багато людей живуть зі своїми щоденними обов’язками. Однак Марії набридло бути прислугою у власному домі. Рідні сприймали її як хатню робітницю. У свої 50 років жінка відчувала себе 70-річною бабусею.
Свою зарплату вона ніколи не витрачала на себе. Усе йшло на харчі та комуналку.
Натомість з Павлом змінився навіть шопінг. Тепер Марія ходила не лише продуктовими магазинами і виглядала не тільки знижки чи розпродажі. Чоловік сказав, що не варто на собі економити. Це дуже відрізнялося від позиції колишнього, який вважав, що нових чобіт не потрібно купувати, поки не зносилися старі.
Марії подобається новий стиль життя. Адже Павло може сам поприбирати чи випрати одяг. Він не змушує дружину готувати йому обід на роботу, бо і це може зробити власноруч.
Після розписки родичі продовжували цуратися Марії. Проте дочка все ж почала відновлювати спілкування з матір’ю, щоб повернути допомогу бабусі. Адже онуків залишити ні з ким, а вільного часу їй бракує.
У свої 50 років Марія зажила по-новому.
А ви б наважилися у зрілому віці кардинально змінити своє життя?
