Я вийшла за коханого заміж, коли мені було 22 роки. Ми образу після весілля хотіли завести дитину, щоб потім було легше. А жили у квартирі його матері. Коли Світлана Василівна дізналася про мою вагітність, то не сильно зраділа.
Я зрозуміла, що на її допомогу взагалі не треба розраховувати, але для мене це не було так важливо. Після народження Оленки вона не брала ніякої участі у вихованні внучки. Це при тому, що ми жили під одним дахом.
Ми обожнювали наше немовля, але чоловік ще дуже хотів сина. Я подумала, що так навіть краще, невелика різниця між дітьми, не втрачу набуті навички й заодно швидше закінчиться декретна відпустка. І через рік ми почали планувати сина. Коли я побачила заповітні дві смужки на тесті, то була дуже щаслива. Але реакція свекрухи була протилежною.
Такою сердитою, як тоді я її ще не бачила. Вона і до того мала специфічний характер, але я не здогадувалась, що почую такі образливі слова у свою з чоловіком сторону:
– Ви, що якісь ненормальні? Куди вам другу дитину, якщо ви першу не встигли на ноги поставити!? Житла власного немає, а вони розмножуються, як кролики!
Я дійсно не розуміла її гніву, адже грошей ми у неї не брали, самі допомагали фінансами. Чоловік добре заробляв, а я підробляла дистанційно. А по її словам ми сіли у неї на шиї й звісили ноги.
– У вас також двоє дітей, не зрозумію до чого така бурхлива реакція? – я старалася спокійно з нею поговорити.
– Я не хотіла тієї дитини! Мене чоловік змусив! До того ж у них нормальна різниця у віці! А ти з тими памперсами й пелюшками загнешся у перший ще місяць!
– Не загнуся! Це наше рішення і ми разом його прийняли. І дамо собі раду без вас! – я мало не розплакалась і вибігла з кімнати.
Чоловік мене заспокоював, а потім пішов говорити з матір’ю. Я не хотіла, щоб і вони сварилися, але ж можна було і м’якше виразити свою думку!
Потім настало літо і ми вирішили поїхати на дачу до моїх батьків. Будинок там був хороший, придатний для життя. Там ми й прожили три місяці, а восени поїхали на море. Усі ці дні я почувалася просто чудово, адже не було приводу нервувати чи сваритися по дрібницях зі свекрухою. Ми просто з нею взагалі не бачились.
Ми повернулися перед самим пологами. Вона звісно, що не зраділа і продовжувала вдавати, що нас там немає! А мені це якраз підходило. Ще трохи потерплю і переїдемо до нашої квартири…
Я не знаю, які у мене зі свекрухою складуться стосунки. Що б ви порадили?
