Моє безтурботне життя закінчилось рівно три роки тому, коли народився Богданчик. Мій найсолодший і найпрекрасніший хлопчик.
Тепер з’явилось багато обов’язків і відповідальності перед ним. Я ростила його сама.
Зараз сина віддала у дитсадок, а сама працювала викладачем в університеті.
– Мама, лови машинку – кричав до мене син. Ми гралися. Вся квартира була закидана іграшками, та я не сварилась. Розуміла, що це дитина і по-іншому не буде..
Я сіла перевіряти реферати студентів. Від роботи мене відірвав дзвінок Таньки, моєї подруги і колеги за сумісництво. Тільки Таня стала завідувачем кафедри, а я так і залишилась викладачем.
– Людка, швидше включай 24 канал. Бігом! – і відключилась.
Вона любила так: навела шуму і зникла. Мабуть, якийсь черговий ролик про зникнення кота чи що там ще могло статись.
Та я її послухала, встала і увімкнула телевізор. Богданчик пішов за мною, йому теж стало цікаво, що ж там таке буде.
Я перемикала канали і застигла, як включила потрібен.
– Олександр вирішує передати керування бізнесом своєму найкращому другу Олексію Петровичу. Це достеменно змінить політику металургійного заводу. Завидний холостяк заробив вже не одну сотню тисяч гривень у цій сфері. Думаю, варто чекати хороших змін – говорили журналістка в екрані.
А мені зашуміло у вухах.. Присіла на дивен. Геть недобре.
В наступному кадрі показали його.. Олексія.. Пройшло стільки часу, а він не змінився зовсім. У строгому класичному костюмі, з борідкою, волосся відпустив. Нехай вже минуло три роки, а я досі пам’ятаю усі риси, усі вигини, усі шрами, які були у нього. Ямочки на щоках, які я любила цілувати. Яскраво голубі очі, такі, як у нашого сина.
Бізнесмен. В столиці..
– Як ви плануєте діяти на новій посаді, Олексію? – запитує дівчина в екрані.
– Насамперед, мені необхідно розібратись із бюджетом, а потім думати, як краще змінити стратегію роботи.
У мене пішли мурашки по шкірі від звуку рідного голосу. Та тепер він зовсім не такий теплий, як колись. Холодний, жорстокий.
– Мама, а це хто? – спитав Богданчик.
– Та це дядько якийсь, синочку…Не зважай.
Я не хотіла, щоб син дізнався, що це його батько. Адже три роки тому Олексій залишив мене вагітну. Ми були розписані уже пів року, відгуляли весілля. А потім, як він дізнався про вагітність викинув мене зі свого дому. Сказав, щоб я більше не попадалась йому на очі, бо влаштує мені веселе життя. Він думав, що син не його. Що я нагуляла його десь.. Та що я могла йому довести? Я й не хотіла.. Для чого мені чоловік, який мені не вірить.
Ви думаєте, жінка правильно зробила,що пішла зі сином від чоловіка?
