– Доброго ранку сонечко! Найдобріше. – мама сіла до мене на краєчок ліжка і погладила по голові.
– Який же ти у мене вже великий. Практично дорослий чоловік. З днем народження, Павлику.
Мама поцілувала мене в щоку і поклала на груди коробку.
– Дякую. – я поцілував її у відповідь і вона вийшла з кімнати.
Сьогодні 17 червня і мені виповнилося 17 років. Відкривши коробку, я підстрибнув на ліжку. Новий модний телефон. Про таке я навіть і не мріяв! Два тижні тому на пробіжці в парку я загубив свій. А два тижні без зв’язку в нашому баштовому світі просто якийсь кошмар. Тепер потрібно відновити всі номери і віддзвонити друзям.
– Павлику, бабуся дзвонила – пролунав голос мами з кухні – вона тобі додзвонитися на старий номер не змогла. Передзвони їй.
– Добре мам, зараз.
Розібравшись з телефоном я почав по пам’яті набирати номер бабусі. Любов Сергіївна доживала віку в старенькому будиночку на краю села.
– Вже 80 років скоро виповниться. Для чого живу? Нікому не потрібна. Василя, чоловіка, вже 10 років як Бог забрав. А рік тому дочка, зять і п’ятнадцятирічний онук Павлик загинули в автомобільній катастрофі. – баба Люба як зазвичай розмовляла сама з собою.
– Для чого живу? Кому потрібна? Ні сім’ї. Ні рідні. Сусіди радять в місто перебратися, від дочки квартира там залишилася. Велика, трикімнатна … Тільки що мені там одній сидіти. На людей тільки з балкона і подивишся … А тут повітря. Курочки. Сусіди знову ж, майже рідні, все життя пліч-о-пліч живемо. Ні. Помирати треба на рідній лавці. Стара я вже місце проживання змінювати.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Сергіївна за звичкою заряджала апарат, хоча дзвонити їй було нікому. Ось уже рік як мовчав, а тут раптом задзвонив. Номер якийсь невідомий.
– Алло …
– Бабулька, привіт! – пролунало в трубці. – Пробач, що не дзвонив давно. Це тепер мій новий номер. Я старий десь загубив. Мама сказала, щоб я тобі подзвонив, а то ти хвилюєшся.
Любов Сергіївна притиснула руку до грудей і сіла на диван. Щось там, в грудях защеміло.
– Павлику, онучок, це ти? – прошепотіла бліднучи баба Люба.
– Звичайно я! Хто ж ще? – Продовжувала віщати трубка – Ба, пробач, що ніяк до тебе доїхати не можу. Все стараюся, стараюся. І весь час щось заважає.
– Павлику, онучок, як ти там? – вже ридала в телефон Любов Сергіївна. – Я вже до вас зібралася. Там кіт Барсик чекає. Старий він вже. Кому без мене тут потрібен буде?
– Ба, не плач. У мене тут іспити. Як здам і визначуся куди вступати, так відразу до тебе на цілий місяць. Так скучив за твоїми пиріжками. Ти там тримайся.
– Павлику, дорогий мій. Дякую, що зміг зателефонувати. Якщо зможеш, подзвони ще. – продовжувала ридати бабуся.
– Ба, ну ти чого? Хочеш щодня дзвонити буду? У мене тепер такий тариф хороший. Тобі дзвоню безкоштовно.
– Батьки там як?
– Як в раю! Мені здається вони переживають другий медовий місяць. Все бабулька, мені пора. Завтра подзвоню. Цілую. Бувай!
У трубці почувся тиша. Любов Сергіївна піднялася. Підійшла до ікони і перехрестилася тремтячою рукою. А потім вирушила в магазин. Борошна треба купити. І дріжджів. А як правда відпустять … Залишилося два тижні. В очах баби Люби запалилися іскри життя.
Павлик натиснув відбій. Дивна якась бабуся сьогодні. З днем народження не привітала. Плакала. Треба і правда кожен день їй дзвонити. Старенька вона вже. Скоро 80 років.
Два тижні пролетіли як один день. Павло здавав іспити. Щовечора дзвонив бабусі і за службовим розмовляв з нею. Розповідав про іспити. Про випускний. Бабуся, яка раніше любила повчати онука, тепер все більше мовчала і тільки зітхала.
– Мам, я прийшов! – Павло пройшов у ванну вимити руки.
З кухні пролунав незадоволений голос мами.
– Павло, ми все розуміємо, що ти завантажений. Що у тебе іспити і вступ. Але ти можеш знайти хвилину і зателефонувати бабусі? Вона у нас одна залишилася. Вона дзвонить мені і скаржиться, що ти про неї забув.
– Очманіти! – Пашка зайшов на кухню. – Ма, я їй кожен день дзвоню. Давай зараз перед тобою подзвоню і на вільні руки поговоримо втрьох.
Павло набрав бабусин номер, вбитий в телефон.
– Алло! Ольга Віталіївна! Поясніть мені і моїй матері, дружині Вашого сина, чому Ви говорите, що я Вам не дзвоню?
– Павлику, пробач мені старій. Я на третій день зрозуміла, що ти помилився номером. Ну не змогла я тобі зізнатися. І відмовитися хоча б від ілюзії щастя. Від ілюзії, що моя сім’я жива
Через тиждень баба Люба пекла пироги. А Павло з батьками їхав в село, знайомитися з новою бабусею.
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
Цей крем виштовхує зморшки зсередини! А головне – абсолютно натуральний і корисний склад!
Пишні оладки за рецептом моєї мами. Завжди пухкі та ніжні!
Микита не їхав – летів додому. Ще б пак, три роки не бачив рідного краю і коханої дружини!
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Як вирішують «складні ситуації» знаки Зодіаку
10 подвійних стандартів, з якими жінки стикаються на кожному кроці
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
– Йшов би ти, хлопче додому, замерз же весь! Я тебе вчора ще примітив, всю ніч тут просидів. – Мені немає куди йти
Мій майбутній чоловік не попереджає, що його друзі залишаться у нас! А це трапляється часто
Справжній жах: Батьки, які змушені жити зі своїми дорослими дітьми
Реакція жінки на критику зморщок на її обличчі просто підірвала інтернет
Історія однієї фотографії: “Дитина, що летить”, Каліфорнія, 1995 рік
Зранку я прокинулася, заходжу на кухню, і бачу, що там повним ходом господарює свекруха
10 милих ілюстрацій про те, яке це щастя бути мамою донечки
20 кумедних фотографій про все для підняття настрою
Як носити стиль бохо в будь-який час року
