Чоловік з 16-річного віку почав жити самостійним життям. Після школи батьки відправили його в Київ на навчання і дали з собою лише кілька гривень.
Сашко жив в гуртожитку, де доводилося і мерзнути, і голодувати. Матір тим часом займалася вихованням своїх молодших дітей і намагалася влаштувати особисте життя після розлучення з батьком. До Олександра нікому не було діла.
У столиці хлопець познайомився зі своєю першою дружиною, з якою в них народилася донька. Їм доводилося багато працювати, щоб зводити кінці з кінцями. Та згодом вони розлучилися через те, що жінка виявилася хитрою та корисливою особою.
Після цього Сашко повернувся в рідне місто, де зустрів мене. Між нами зав’язалися стосунки, які закінчилися шлюбом. Після розписки я прописала чоловіка у своїй квартирі. Тим часом його мати придбала собі трикімнатну квартиру, де приписала тільки середнього сина.
Проблема в тому, що мій чоловік у всіх своїх негараздах звинувачує мене. Він працює менеджером з продаж, тому я розумію, що його робота передбачає багато нюансів, через які виникає стрес і роздратування.
Якщо раніше я намагалася його підтримати, то зараз мені це все надоїло. Він придирається до мене через будь-які дрібниці, хамить і виганяє усю свою злість. А коли мені потрібні були його теплі слова чи обійми, його ніколи не було поруч.
Коли я незаплановано завагітніла, Олександр намагався переконати мене в тому, що нам дитина не потрібна. Тоді я тимчасово працювала прибиральницею в супермаркеті і сама не розуміла, як зможу виховувати дитину. Все ж, вирішила зберегти немовля. Та доля розпорядилася по-іншому і я втратила його…
Сашко цій новині тільки зрадів! Хоча все одно я залишилася винною, що не змогла вберегти…
А чоловік, між іншим, живе в моїй квартирі вже кілька років і до цього часу не вклав сюди ні копійки. Ремонти тут старі, тому вкладення просто необхідні. І гараж йому дістався від мого батька. Одним словом, Сашко прийшов на все готове. Та він тільки матері з молодшим братом допомагає, хоча їм на нього байдуже!
Мені сумно, що у мене такі стосунки, в яких я постійно вислуховую як не скарги, то докори. Останнім часом Сашко почав ще й випивати. Кожен такий вечір закінчується погрозами піти від мене геть до батьків.
Поговорити з Олександром практично неможливо. Адже він не вміє слухати, а може тільки перебивати. Мені доводиться схвально махати головою і зі всім погоджуватися. Не хочу сказати, що я ідеальна, але справді не розумію, в чому моя помилка.
Виявилося, що мій чоловік – справжній егоїст. Не знаю, що мені робити. Не можу наважитися на розлучення, адже давно не молода. З іншого боку, нормальної сім’ї з Сашком я не побудую.
А що б ви зробили на місці жінки?
