У цілому районі про Оксану Андріївну ходила хороша слава. Усі знали, що вона була відмінною вчителькою трудового навчання і талановитою рукодільницею. Сама жінка завжди соромилася від слів похвали. Вона була скромною й тихою. Навіть одягалася непримітно.
Учні обожнювали Оксану Андріївну і називали її своєю Зірочкою. Жінка була доброю і вміла зацікавити дітей своїми розповідями про зірок. Через це ніхто не пропускав її уроки.
Якось вона купила на ринку рулон красивої тканини. З неї Оксана пошила неймовірне квіткове плаття. Воно було яскравим і ніжним водночас, підкреслювало її фігуру та пасувало до кольору очей. Однак чоловік почав дорікати дружині, мовляв, так пристойні вчителі не одягаються. І взагалі їй не про вбрання потрібно думати, а про домашнє господарство і виховання дітей.
Оксана спочатку дивувалася, чому Остап був таким злим і категоричним. Чоловік навіть не дозоляв дружині розпускати волосся. Проте з часом вона звикла і змирилася з цим.
Проте оточуючим неозброєним оком було помітно, що жінка почувалася нещасною.
Якось Оксана Андріївна поверталася зі школи додому. Дорогою вона зустріла сусідку Ларису. Та вирішила не ходити навколо, а запитати прямо:
– Оксано, коли ти перестанеш закривати очі на витівки свого чоловіка?
Жінка не одразу зрозуміла про що йде мова. Виявилося, що Остап зраджував своїй дружині із колегою по роботі. Ціле місто про це знає, а Оксана вперше чує.
Зі сльозами на очах вона побігла додому. Чоловік підтвердив слова сусідки. Діти відреагували на таку новину різко й категорично. Вони сказали, що батько повинен піти геть.
Проте Оксана просила Остапа залишитися з ними. Після 15 років спільного життя вона була готова пробачити цю помилку. Однак він не спішив визнавати свою провину, тому вдосталь принизившись, дружина не стала тримати чоловіка. Вони розірвали свій шлюб.
На свято Першого дзвоника Оксана Андрівна прийшла в новому образу. На ній був новенький брючний костюм, який доповнювали туфлі на підборах та розпущене волосся.Вона перетворилася на справжню Зірочку.
Жінка не опустила руки. Вона продовжувала ходити на роботу і підробляти, виконуючи приватні замовлення, пов’язані із шиттям. Грошей вистачало, щоб прогодувати себе і двох синів. Хлопці завжди допомагали матері, а коли виросли, то привели в дім невісток.
Життя Оксани Андріївни змінилося. Вона працювала у своє задоволення і більше не згадувала про свого чоловіка. Через декілька років жінка вдруге вийшла заміж. Її наречений зміг оцінити усю красу й талант вчительки. Він не робив з неї сіру мишку, а навпаки змушував ще більше сяяти. Тепер вчителька шкодувала лише про те, що цього з нею не трапилося раніше.
А як ви вважаєте, якими повинні бути стосунки між чоловіком і дружиною? Чи можна пробачити зраду своїй другій половинці?
