Я влетіла в мамині двері на підборах так, що ремінець ледь не луснув, і в ту ж секунду мене вдарило в ніс теплим запахом смаженої цибулі й чужого пива.
Кухня була першою кімнатою — маленька, тісна. І на розкладушці біля столу, у куртці, скрутившись клубочком, спав Матвій. Мій Матвій. Два роки. Пальчики затиснуті в кулачок, щока притиснута до тканини, яка пахла вулицею.
Я не одразу видихнула. Я просто стояла і дивилася, як він дихає. Поряд — ніж на дошці. Розетка зі вставленою вилкою. На підлозі — машинка, на яку він міг наступити вночі й розплакатися… але, видно, плакати тут було не можна.
— Мамо? — голос у мене вийшов не мій. — Мам… ти де?
Зі спальні, човгаючи капцями, вийшла мама. Волосся зібране абияк, очі сонні, як у людини, яку розбудили посеред найсолодшого сну. Вона мружилася, ніби я їй світло увімкнула в обличчя.
— Ой… сонце. А це ти? — сказала вона так, ніби я прийшла взяти в неї рецепт борщу.
У дверях спальні я побачила край ліжка і на тумбі — відкрите пиво. Біля нього — таранька в пакеті. І чужі чоловічі шкарпетки на стільці, як прапорець “тут господар”.
Богдан зупинився за моєю спиною. Не ліз уперед. Просто стояв і дивився на мене — як на скло, яке ось-ось трісне.
— Чому він спить на кухні? — спитала я. Я не кричала. Я не могла. Мені було страшно робити різкі рухи — щоб Матвій не прокинувся і не заплакав.
Мама підійшла ближче, глянула на онука так, ніби вперше його помітила.
— Та він… там загрався. І заснув. Ми не хотіли його чіпати.
— “Ми”? — я кивнула в бік спальні. — Де він?
У цей момент зі спальні виліз “він”. У трусах і майці, з м’ятим обличчям, ніби його теж щойно витягнули з пива. Очі червоні, погляд кислий. Він сперся плечем об одвірок і подивився на мене так, наче я прийшла без запрошення.
— О, приїхала, — пробурмотів. — Що за рейд?
Мама одразу зробила крок до нього, як до стіни, за якою можна сховатися.
— Він після роботи хотів відпочити… — почала вона швидко. — Не сердься. В нього такий характер.
Я подивилася на розкладушку, на дитину в куртці, на стіл, на ніж. Потім на маму.
— Тобто ваш “характер” — це коли онук спить на кухні, як… як бездомне кошеня? — я зупинилася, бо в горлі стало твердо. — Мамо, ти взагалі бачиш, де він? Тут розетки, вода, ножі… Він міг встати вночі. Він міг…
— Та годі тобі, — махнув рукою чоловік. — Ну поспить. Що з ним станеться? Чого ти роздуваєш?
Я повернулася до нього повільно. У мене навіть тремтіння кудись зникло — залишилась гола, холодна злість.
— Не говори зі мною. Взагалі.
— А ти мені тут не командуй, — він вирівнявся й зробив крок у кухню, ніби це його сцена. — Ти в моїй квартирі, між іншим.
Мені стало навіть смішно — коротко, сухо. Ніби від абсурду. “Моя квартира”. Він так вимовив, як король. Як людина, яка вчора з’явилася — і сьогодні вже ставить правила.
— У твоїй? — перепитала я. — Ти серйозно?
Мама сіпнулася, наче хотіла щось сказати, але подивилася на нього і промовчала. І це її мовчання вдарило гірше, ніж його слова.
— Ти тут хто взагалі? — продовжив він, уже сміливіше, бо мама була поруч і не заперечувала. — Прибігла з ресторану, влаштовуєш сцену…
— Я — мама цієї дитини, — сказала я. — А ти — чужий чоловік, який не витримує дитячого плачу, але дуже витримує пиво і тараньку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Він хмикнув, нахилив голову.
— А ти говори тихіше. Розбудиш малого.
Я ковтнула повітря. Руки самі потягнулися до Матвія. Я обережно присіла, торкнулася його волосся, і він тихо зітхнув — як роблять діти, коли їм добре. Куртка на ньому була застібнута криво, блискавка дряпала підборіддя.
— Не буди, — прошепотіла мама вже м’якше. — Він так солодко заснув…
— Він заснув не “солодко”, мамо. Він заснув, бо його сюди відсунули, щоб не заважав.
Мама підняла руки, як на допиті.
— Та він сам пішов! Йому там цікаво… Вася просто хотів фільм подивитись, після зміни…
— Вася… — я повторила його ім’я й відчула, як у мене всередині щось обривається. — Ти навіть не помітила, як ти це сказала. “Вася хотів”. А Матвій що хотів, мамо? Він хотів бабусю. Він хотів, щоб його поклали в ліжко. Щоб йому почитали. Щоб йому дали воду. А не щоб він засинав у куртці.
Чоловік пирхнув і зробив крок ближче, зупинився біля столу. Тепер між ним і моєю дитиною було пів метра.
— Слухай, якщо тобі не подобається — забирай. Чого приїхала, скандалиш? — і знову кинув, наче цвях: — Я сказав: у моїй квартирі не розпоряджайся.
Богдан нарешті озвався — спокійно, але так, що кухня стала ще меншою.
— Відступи від дитини.
Чоловік глянув на нього з викликом, але очі в нього сіпнулися. Він не любив, коли в кімнаті з’являвся хтось, хто не боїться.
Я взяла Матвія на руки. Він був важчий, ніж здавалося, теплий, сонний. Пахнув молоком і печивом. Відкрив одне око й шепнув крізь сон:
— Мам…
Я притисла його до себе так, що в мене заболіло плече, але я не послабила.
— Тут, — сказала я. — Все, маленький. Поїхали.
Мама зробила крок за нами.
— Ти що… ти ж на свято поїхала. Ну… давай спокійно. Не роби з цього…
— Не роби з цього що? — я повернулася. — Не роби з цього те, що онук спить на кухні? Не роби з цього те, що чужий чоловік вирішує, де моя дитина “не заважає”?
Вона ковтнула і подивилася не на мене — на нього. Наче просила дозволу сказати правильні слова.
— Доню, — нарешті видихнула, — він не такий поганий. Просто… у нього нерви. Його колишня…
— Мамо, не треба, — обірвала я. — Мені не цікава його колишня. Мені цікаво, чому ти зараз стоїш і виправдовуєш кухню.
Чоловік скривився, ніби йому стало нудно.
— Та забирай і не драматизуй. І взагалі… — він підняв підборіддя, — ти не маєш права тут розказувати. Це житло моєї дружини.
— Дружини, — повторила я. — Окей. А частка тут чия?
Він усміхнувся — оце вже по-справжньому, з насолодою.
— А ти що, рахувати прийшла? Судися, якщо така розумна.
Мама різко махнула рукою.
— Вася! Не треба…
— Ні, хай. — Він повернувся до мене. — Хай не лізе, де не її.
Я не сказала більше ні слова. Я просто розвернулася. Богдан відчинив двері, і ми вийшли в коридор, де пахло старим пилом і чужими парфумами. На сходах Матвій уже засинав знову, важко поклав голову мені на ключицю.
У таксі Богдан не питав нічого. Тільки раз, на світлофорі, поклав руку мені на коліно — не щоб заспокоїти, а щоб я не розсипалася прямо на сидінні.
Вранці я не варила каву. Не дзвонила мамі. Я одягла сина, відвела до садочка, і замість дому поїхала в центр — туди, де люди говорять сухими словами і ставлять печатки, від яких у когось різко змінюється тон.
Нотаріус була жінка у світлому піджаку. Вона глянула на мене, на документи, на мої руки, які не могли перестати стискати ремінець сумки.
— Вам потрібен поділ частки? — спитала вона буденно, як питають “пакет потрібен?”
— Так, — сказала я. — І якнайшвидше.
Телефон задзвонив, коли я вже підписувала перший папір. “Мама”. Я не взяла.
Другий раз — “Мама”. Я не взяла.
Третій — повідомлення: “Доню, давай поговоримо. Ти ж розумна. Він погарячкував”.
Я поставила підпис і відсунула ручку. Нотаріус підсунула мені ще один аркуш.
— Тут теж, будь ласка.
Я підписала і його.
На виході з офісу в мене в кишені завібрував телефон — знову мама. Я зупинилась на сходах, серед чужих людей, що бігли у своїх справах. Подивилася на екран. Натиснула “відхилити”.
Потім відкрила галерею. Знайшла вчорашнє фото, яке Богдан непомітно зробив у ресторані — я в сукні, з келихом у руці, сміюся. І поряд — інше, вже з ночі: Матвій спить у куртці на кухонній розкладушці, його рука звисає вниз, ніби він тримався за повітря і втомився.
Я видалила перше.
А друге — зберегла у “Вибране”.
І пішла за сином.
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Гороскоп особливостей характеру: до якого пороку схильний кожен Знак Зодіаку
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
За допомогою цього засобу, можна позбутися бур’янів та шкідників на городі
Що смачного приготувати з курячого філе?
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Ситуація, що трапилася зі мною рано вранці восьмого березня цілком змінила моє життя
Рік молодята прожили добре. Син телефонував щодня й заходив в гості щотижня. Насторожувало Богдану тільки те, що син приходив сам
Я була на заробітках у Німеччині 12 років, а коли повернулась додому, донька припинила вважати мене матір’ю
Мисливцю на слонів та левів все повернулося бумерангом – його з’їли крокодили
Успішна кар’єра, красуня-дружина, брат і сестра Дмитра Комарова – автора передачі «Світ навиворіт»
У важкі часи треба добре виглядати – з усіх сил (обшарпанцям не дають гроші)
– Свахо, та ви, мабуть, дні 3 не їли, що так накинулися на їжу?!
