Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально: звичайна сім’я, спільні плани, своє життя.
Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна. І саме після її приїзду все остаточно розвалилося.
Торік вона гостювала в нас у відпустці. Я тоді старалась, як могла: готувала її улюблені страви, щодня прибирала, навіть по концертах і кіно з нею ходила.
А вона все одно була незадоволена. То суп не такий, то рушники не там лежать, то я, бачте, не так із нею розмовляю. Одного разу вона сказала мені:
— Я й гіршої дружини для свого сина не уявляю.
Я тоді просто мовчки проковтнула образу.
Через тиждень після її від’їзду Сергій зібрав речі. Поставив сумку біля дверей і спокійно сказав:
— У мене інша жінка. Я йду.
Я тільки спитала:
— А наша сім’я?
— Мама була права, ми не підходимо одне одному, — відповів він.
Після розлучення я ледве оговталася. Минув рік, і тільки-но в мене почало налагоджуватися життя. Я познайомилася з Миколою, ми почали спілкуватися, і я вже вперше за довгий час чекала вихідних із радістю.
Того дня я сиділа в кафе з подругою Яною і якраз розповідала їй про Миколу, коли задзвонив телефон. Я побачила ім’я Марини Борисівни і в мене все всередині похололо.
— Ганнусю, я їду до вас у гості, — заявила вона.
— Марино Борисівно, але ми з Сергієм давно…
— Ти що, не хочеш мене бачити? Знову починається?
Я намагалася пояснити, що ми вже рік як розлучені, але вона навіть не слухала.
— Готуйся до зустрічі, люба моя, — кинула вона і поклала слухавку.
Я мало не розплакалася просто в кафе. Яна одразу спитала:
— Що сталося?
— Колишня свекруха їде до мене. Вона навіть не знає, що ми з Сергієм розлучилися.
— А він що, матері за рік так нічого і не сказав? — здивувалася Яна.
— Виходить, що ні.
Я почала їй дзвонити, писати, але все марно. На повідомлення вона відповіла коротко: не вірю, такого бути не може, Сергій би мені сказав. Мене аж трусило від безсилля.
Найгірше було те, що на ці вихідні я запросила Миколу. Я так хотіла спокійно провести з ним час, а тут знову ця жінка, яка колись зіпсувала мені шлюб.
Яна подивилася на мене і сказала:
— А давай я її зустріну замість тебе.
Я навіть не зрозуміла спочатку.
— Як це замість мене?
— А отак. Ти йди на побачення з Миколою, а я поговорю з твоєю Мариною Борисівною так, що вона дорогу сюди забуде.
Я довго вагалася, але іншого виходу не бачила. У підсумку я поїхала до Яни, подзвонила Миколі і сказала:
— Давай зустрінемось, як і планували.
— У тебе точно все добре? — спитав він.
— Буде добре, якщо я сьогодні не залишуся вдома, — чесно відповіла я.
Наступного ранку Яна була в моїй квартирі, а я поїхала з Миколою. Потім вона мені все переказала в подробицях. Каже, відкриває двері в халаті, а на порозі стоїть Марина Борисівна з сумкою.
— Ти хто така? — одразу закричала свекруха.
— А ви хто? — спокійно відповіла Яна.
— Я до сина приїхала! Де мій Сергій?
— Сергій ще не повернувся, — каже Яна. — А я тут живу.
Потім Яна почала говорити таке, що Марина Борисівна, мабуть, ледь на ногах втрималась. Сказала, що живе з Сергієм, що квартира орендована, що грошей у нього мало, що вона вагітна і, можливо, їм доведеться переїхати до мами.
Я уявляю обличчя Марини Борисівни в той момент. Особливо коли Яна ще й додала:
— Ви ж нам допоможете з дитиною, правда?
І ще добила:
— А якщо що, я потім на аліменти подам і піду.
Далі було ще цікавіше. Марина Борисівна, звикла, що колись я їй і пекла, і спальню віддавала, спитала:
— А на сніданок що буде?
Яна відповіла:
— Печиво або бублики. Свіжої випічки не буде.
— А де я спатиму?
— У вітальні. У спальню не ходіть, там безлад.
— Але Ганна мені спальню віддавала…
— А я заради вас незручності терпіти не збираюся, — відрізала Яна.
Потім Яна ще сказала, що за годину йде з подругами і до завтра її не буде. Марина Борисівна аж розгубилася:
— Я тут сама сидітиму?
— А я вас не кликала, — відповіла Яна. — Не подобається, можете їхати.
У результаті колишня свекруха не витримала й уже за десять хвилин викликала таксі на вокзал. Яна зателефонувала мені й сказала:
— Все, можеш не хвилюватися. Думаю, більше вона до тебе не приїде.
Я тоді сиділа поруч із Миколою і вперше за довгий час відчула полегшення. Мені навіть соромно зізнатися, але я була щаслива, що хоч раз не я виправдовувалась і не я терпіла.
Через тиждень Марина Борисівна все ж поговорила з Сергієм. І, як я дізналася, він справді збрехав їй про своє життя, про нову жінку і про те, як у нього все влаштовано. А коли мати зрозуміла, що син сам наробив собі проблем, то вже не поспішала його рятувати.
А я після всього цього ще довго думала про одне. Чому деякі чоловіки роками ховаються за мамину спину, а розгрібати наслідки мають колишні дружини? І скажіть чесно, як би ви вчинили на моєму місці?
