Ми з дружиною прожили в шлюбі 18 років. Одружили, коли були ще зовсім молодими. Проте протягом останнього року я все частіше думаю про розлучення. Між нами не залишилося жодних почуттів. Єдине, що об’єднує нас – спільний син. Однак він досить дорослий, щоб все правильно зрозуміти.
Спочатку дружина взагалі відмовлялася заводити дітей. Вона казала, що це велика відповідальність, яка мені у фінансовому плані не під силу. Мабуть, кожен з вас бачив по телевізору ці сімейні мелодрами, в яких жінки звинувачують своїх партнерів у малому заробітку. Саме в такій ситуації опинився і я, про що довгий час навіть не підозрював. А нещодавно прозрів.
Раніше на нашій вулиці не було нормальних сімей. У кожної якісь проблеми: то бідність, то алкоголізм. На фоні цих людей моя родин задавалася мені ідеальною. Оскільки ми більше ні з ким не спілкувалися, то й порівнювати було ні з ким. Однак на нашу вулицю переїхало нові три пари.
Нові сусіди почали регулярно приходити в гості, тому ми тісно здружилися.
Я помітив, що інші дружини з повагою ставляться до своїх половинок. Вони ніколи не говорять про них нічого поганого, принаймні на людях. Натомість моя дружина не звикла фільтрувати свої висловлювання. Вона дорікає мені за будь-якої нагоди. Я розумію, що непорозуміння можуть траплятися, але навіщо це виносити на загал? Неприємно.
Навіщо чужим людям дивитися на цю картину і слухати її образливі слова в мою сторону? Дружина постійно звинувачує мене в тому, що я нічого в житті не досягнув, мало заробляю і не допомагаю їй. Мовляв, на своїх плечах вона тягне цілу сім’ю. Раніше, коли ми мало спілкувалися з іншими людьми, я не помічав цього за своєю жінкою.
Насправді усі зароблені гроші я завжди віддаю дружині, а це доволі пристойна сума. Влітку до цього додаються відпускні, що також не мало. Жінка розподіляє фінанси самостійно. За ці гроші ми купили будинок, зробили ремонт і відклали на навчання сина. Навіть на його весілля є окрема купка заощаджень.
Та це не заважає нам регулярно підіймати грошове питання і сваритися через нього. Дружина також працює. Вона заробляє втричі менше, ніж я, але куди діває ці гроші – не знаю. Мені настільки остогидли її докори, що я навіть голос жінки не хочу чути. Мені здається, ніби він став противним у порівнянні з тим, який був у молодості. На думку дружини, я все роблю неправильно, а от вона завжди має рацію.
Раніше між нами було сильне кохання, а зараз крім сварок нічого більше не залишилося. Дружина дратує мене своєю поведінкою.
Натомість ті жінки, яких я знаю, поводяться геть інакше. Вони не дозволяють собі ображати чоловіків і завжди привітні зі всіма іншими. Хіба моя жінка не може також бути такою? Можливо, вона просто не любить мене? Інколи у мене складається враження, що це все відбувається не зі мною, а з кимось іншим. Не хочеться вірити в таку реальність…
Не знаю, що мені робити в цій ситуації. З одного боку, у мене досі є почуття до дружини, а з іншого, вона діє мені на нерви. Я тримаюся з останніх сил…
Як ви вважаєте, чи є нормальною така модель подружніх стосунків?
