Я завжди ходжу за продуктами в один магазин. Всіх тут знаю, навіть з деякими покупцями вже вітатися почали, а тут недавно якась нова жіночка з’явилася.
Ще з далеку я на неї звернула свою увагу: поруч біля неї був хлопчик, на вигляд йому було років 4-5.
Одяг був дуже старий та заношений, але при цьому чистий та попрасований. Видно було, що хлопчик голодними очима дивився на кожну поличку, але був настільки чемним, що жодного разу не попросив в мами щось йому купити.
Мама дивилася на овочі, які продавалися по акції і намагалася вибрати щось найдешевше.
А хлопчик тим часом підійшов до відділу з канцтоварами, глянув мрійливо на олівці і закрив очі. А потім притулив до себе коробочку, уважно поглянув і поклав назад. Мама підійшла до нього, поцілувала ніжно в щічку і сказала:
– Сину, ти розумієш, що я не можу тобі зараз це все купити.
Хлопчик тихо кивнув головою.
Я дивилася на них, а серце вискакувало з грудей. Хлопчик був одягнений в курточку, яка точно була більша на розмірів три. На виріст?
Моя донечка теж у мене ніколи нічого не вимагала в магазині, але вдома у неї було все, що вона захоче.
Я взяла кошик біля каси і побігла в відділ канцтоварів. Поклала одразу: зошити, олівці, ручки, альбоми, наклейки, кольоровий папір…
Але як це тепер віддати хлопчику?
Вирішила оплатити покупки і почекати, поки ця сім’я вийде з магазину, а потім підійшла до хлопчика:
– Привіт, як тебе звати?
– Євген! – мама одразу взяла малого за руку та з подивом глянула на мене.
– Євген, у нас сьогодні в магазині проходить розіграш і тобі пощастило, ти виграв! Ось тримай всі необхідні канцтовари. Дитина перебувала на сьомому небі від щастя. Мама зрозуміла мою хитрість, але сперечатися не стала, кивнула вдячно головою.
А я почала згадувати своє життя. Був у мене період, коли я билася за свою дитину, ми якраз розлучалися з чоловіком. На адвоката потратила всі свої гроші, але результату не було. В кишені залишилися сущі копійки, а в голові крутилися думки: “Що мені робити?”.
Роботи тоді у мене не було, а на суд потрібні гроші.
Зайшла в кав’ярню, щоб випити каву.
А там – гра йде, Бінго.
Мені теж роздали карти. І знаєте що? Я виграла джекпот!
Я не стала продовжувати гру, навіщо ризикувати? Але у мене був такий самий погляд, як і у цього маленького хлопчика. Цей випадок врятував мою сім’ю, тепер дочка зі мною.
Тепер і я комусь зробила добро. Надіюсь, що у нього все з часом зміниться, я б цього дуже хотіла…
А вам сподобалася історія?
