Я випадково дізналася про те, що є прийомною дитиною. Це сталося під час розмови тітки з матір’ю. Вони саме ділили свою спадщину, коли жінка сказала:
– Батьківська хата по праву має дістатися рідним онукам, а не приймакам!
Почувши це, я почала вимагати від батьків пояснень. Тоді мені розповіли, що моя біологічна матір відмовилася від мене ще у пологовому. Оскільки мама з татом не мали дітей, то наважилися на усиновлення. Для них я стала рідною, тому розповідати правду їм не хотілося, щоб не травмувати мою психіку.
На емоціях я влаштувала скандал і навіть хотіла піти з дому. Проте рідні переконали мене залишитися. Тато пообіцяв, що через два роки, коли мені виповниться 18, я отримаю від них житло в подарунок і зможу самостійно розпоряджатися своїм життям.
Пізніше я сказала, що маю на меті знайти свою біологічну маму. Батьки були проти. Я не хотіла робити їм боляче, тому зачекала ще декілька років і зрештою звернулася в спеціальне агенство по допомогу. Вони взяли мої дані і знайшли потрібну жінку. Проте вона сказала, що не хоче бачитися зі мною. Адже у неї було нове життя, яке вона не хотіла втратити чи зіпсувати. Її чоловік та двоє синів не мали знати про минуле жінки. Саме тому вона погодилася виключно на телефонну розмову.
Біологічна матір розповіла мені свою історію. Я народилася, коли вона була дуже юною. Хлопець покинув її, а перелякана дівчина не знала, що робити з немовлям на руках, тому відмовилася від нього.
Після відвертої розмови я все ж зробила ще одну спробу організувати нашу зустріч. Мені хотілося побачити, як виглядає моя біологічна мама. Проте вона була категорично проти. Натомість жінка попросила висловити подяку моїм прийомним батькам, які подбали про моє виховання.
Мені соромно, що я зробила боляче мамі з татом, які виростили мене. Адже вони вклали в мене усю свою душу, а я вчинила дуже невдячно. Та біологічну маму я досі не можу зрозуміти. Я пробачила її за те, що вона залишила мене. Проте чому вона так і не виявила бажання зустрітися? Хіба їй не цікаво, якою стала її донька?
Не можу знайти собі місця. Правда тягарем висить наді мною. Як з цим тепер жити?
Що б ви могли порекомендувати дівчині?
