– Ігорю! Мені терміново потрібна твоя допомога, у мене дружина народжує! – закричав схвильований сусід з порога.
– Женя, викликай швидку! Я чим можу допомогти?
– Побудь біля Маші, я швидку викликав вже! Піду їх зустрічати на трасу. Серед ночі вони не знайдуть мій будинок, – крикнув сусід, і втік.
Мені нічого не залишалося, як одягнутися і йти до сусідів. Я працюю в поліції, нас навчали як надавати допомогу породіллям, але це була теорія, на практиці я з таким ще не стикався.
Наше село знаходиться в 30 км від міста, тому швидка допомога могла їхати до нас дуже довго. Зайшовши в будинок до сусідки, я побачив паніку в її очах, і постарався заспокоїти її.
– Ігорю! Я не дочекаюся швидку! У мене почалося вже! – заплакала жінка.
– Маша, візьми себе в руки! Все буде добре, я допоможу тобі, – сказав я тремтячим голосом, благаючи бога про те, щоб швидка швидше приїхала.
У жінки був сьомий місяць вагітності, вона підняла щось важке, тому у неї почалися передчасні, стрімкі пологи. Через хвилин 30, коли я прийняв друге немовля, в будинок забіг схвильований Женя, разом з бригадою медиків.
– Вітаю, татко! Двійнята у вас, хлопчик і дівчинка. Візьмете мене за хресного! – посміхнувся я.
Фельдшер перерізав пуповину дітям, і почав готувати їх з Машею до госпіталізації.
– Ігорю, не йди, давай може відзначимо, чи що …
– Навіть не знаю, я після чергування і хотів виспатися як слід. Ну добре, посиджу годинку! Щось ти не дуже радий, не очікував відразу двох? – засміявся я.
– Розумієш, одну дитину я не проти був виховувати, але двох – це вже перебір … Адже це не мої діти …
– Як не твої? – здивувався я.
– Ось так! Ми пів року тому з Машею зійшлися, вона вже вагітна була на той час. Ну я і подумав тоді, що нічого страшного, жінка вона непогана, виховаю чужу дитину, а потім і свою народимо.
– Не впадай у відчай! Де один, там і двоє. У мене теж син з дочкою, і ти знаєш, не так це і важко ростити двох діток. Ти звикнеш до них, і з часом полюбиш.
Я посидів ще трохи, і пішов додому. Заснути мені так і не вдалося. Адже не кожен день бачиш як народжується нове життя. У мене досі тряслися руки, навіть сто грам не допомогли.
Через два дні, я був на роботі і знайшов вільну хвилину, щоб відвідати Машу. Не знаю чому, але я весь час думав про неї і малюків, напевно до сих пір був під враженням.
Жінка була пригнічена, і повідомила мені, що Женя кинув її.
– Я не засуджую його, не кожен захоче стати батьком чужих дітей. Женя ще досить молодий, може знайти собі іншу жінку, без дітей, – сказала Маша.
– Ти не впадай у відчай, у тебе є заради кого жити! Як малюки почуваються? – поцікавився я.
– З дітьми все добре. Спасибі, що допоміг нам, якби не ти, не знаю як би все закінчилося!
А через кілька днів, я дізнався дуже неприємну новину: Маша кинула дітей у пологовому будинку і поїхала з села. Ось уже кілька днів, я був пригнічений. Мені було шкода малюків, чомусь, я відчував свою відповідальність перед ними.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ігорю, нічого страшного не сталося! Може це й на краще, що Машка кинула їх. Ти ж знаєш, яка вона вітряна і безвідповідальна! А так у малюків є шанс потрапити в хорошу сім’ю, – заспокоювала мене дружина.
– Світлано, давай заберемо їх? – тихо вимовив я.
– Ти божевільний? У нас своїх двоє!
– Ну і що? Будинок у нас великий, господарство, город. Я звільнюся з органів, і піду працювати в охоронну фірму. Олексій давно кличе мене до себе, у них зарплата дуже хороша …
– Ігор, я не готова до таких змін. Дай мені час подумати!
Я знав, що моя дружина дуже добра людина, і якщо вона побачить малюків, то відразу змінить свою думку. Через три місяці, я вирішив провідати дітей і наполіг, щоб Світлана поїхала зі мною.
Купивши памперси і брязкальця, ми поїхали до будинку маляти. Спочатку нам не хотіли давати інформацію про малюків, але коли я показав посвідчення і розповів про те, що приймав пологи у їх матері, керівництво пішло нам на зустріч.
Таня і Ваня, виявилися дуже милими, симпатичними малюками. Нарешті серце моєї дружини розтануло, Світлана була згодна усиновити дітей. Через місяць, я став щасливим батьком чотирьох дітей.
Минуло вже 14 років. Наші старші дітки вже виросли і поїхали з рідного дому в місто. Таня і Ваня, залишилися з нами. Ми ніколи не пошкодували з дружиною, що взяли собі цих діточок. Вони доставили нам дуже багато радості і щастя. За всі ці роки, я так і не забув день їх народження. Напевно ця картина буде стояти у мене все життя перед очима.
Ви б пішли на такий вчинок заради чужих дітей?
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Дизайн-хак. У мене тісна квартира. Як візуально збільшити простір?
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Пишні оладки за рецептом моєї мами. Завжди пухкі та ніжні!
Торт «Дамський каприз» і як його приготувати. Просто дивовижний, дуже смачний!
Пів мільйона переглядів: 5-річний Миколка розчулив віршем Ліни Костенко
Мій майбутній чоловік не попереджає, що його друзі залишаться у нас! А це трапляється часто
25 вчителів від Бога, які здатні подарувати не тільки знання, але і спогади
7 звичок, які крадуть ваше щастя
Цей крем виштовхує зморшки зсередини! А головне – абсолютно натуральний і корисний склад!
7 чарівних фраз, здатних управляти чоловіком
Жінка попросила у кішки кошенят, щоб піклуватись про них
Виберіть зображення, яке вам найбільше подобається
Нашого подиву не передати словами. Минуло стільки років, а наші діти возз’єднали нас. Важко уявити, але це правда
Моя невістка працювала у відділі чоловічого одягу в місцевому супермаркеті
Наскільки ви конфліктні і емоційні згідно зі знаком Зодіаку
Навіть після однієї процедури шкіра обличчя стає пружною та шовковистою!
“Таємниця за сімома печатками”, або що не варто робити при дитині
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
