Одного разу до мене зателефонувала моя онучка. Вона повідомила мене, що хоче приїхати до мене.
Моя Катя дуже щира та хороша дівчинка. Навчається на відмінно та відвідує різноманітні гуртки. Згодом, хоче вступити в престижний університет.
У неї досить велика сім’я, де важко виділитися зі всього натовпу. Я її чудово розумію. Катя хоче мати свій особистий простір. Але чи можливо це, коли в будинку стільки людей? ось і я про це.
Намагалася поговорити з Катрусиною мамою та пояснити, що не потрібно народжувати так багато дітей, але вона на мене лише накричала та кинула трубку. Сказала мені, щоб я не пхала свого носа у їх сім’ю. Вона дуже важка жінка. І навіщо народжувати стільки дітей? Тим більше вони не мають власного житла, а орендують будиночок. Катя – найстарша з дітей, на ній лежить вся відповідальність. Мама завжди перекладає на неї більшість своїх обовязків. Дівчинка не може перечити мамі, тому і страждає.
Поки вона живе з батьками, то зобов’язана у всьому їх слухатися. Мама постійно лякає Катю дитячим будинком, якщо вона починає їй суперечити. Але сьогодні її терпець увірвався, тому вона зателефонувала мені. Вона сказала, що дуже хоче залишитися у мене. Почувши, що моїй дівчинці потрібна допомога, я не могла відмовити. швидко одягнулася і пішла до сусіда.
Своєї автівки у мене немає, а ось у Сергія Павловича є. Він мене часто виручає. Часто може мене підвезти на ринок або до роботи, але сьогодні ситуація вкрай важлива для мене. Моя внучка дуже хоче, щоб я її забрала з дому. Раніше, вона ніколи не жалілася, казала, що все добре. Напевно, переживала за мене і не хотіла мене турбувати.
Сергію Павловичу я пояснили ситуацію, не стала брехати щодо Каті. Сергій хороший чоловік, ніколи не буде ставити лишніх запитань і завжди допоможе.
Коли ми приїхали під будинок Каті, все було тихо. Спершу я подумала, що батьки сплять, або їх немає вдома. Катя була в одній із кімнат, якраз вкладала своїх двох братів спати. Трохи посидівши з братом, вона встала і підійшла до нас.
– Це Сергій Павлович, мій сусід. Він мені допоміг сюди добратися.
Моя Катя щиро усміхнулася і представилася чоловікові. Щоб не розбудити всіх дітей, ми вирішили сісти на кухні. Там і почали розмовляти про те, що трапилося.
– Мама знову вагітна, – повідомила Катя.
Я була шокована, адже дітей у них і так багато. Навіщо ще?
– Мама мене поставила перед фактом, що я буду дивитися ще й за новонародженою дитиною, – сказала дівчинка.
Я дуже люблю дітей і ніколи нічого не мала проти, але це вже було занадто. Щоб старша дитина брала на себе обов’язки матері, це жахливо. У неї навіть дитинства нормального не було. Чесне слово, не мати, а якесь покарання. Навіщо народжувати майже щороку, якщо не має можливості стежити за всіма дітьми? Нічого вона не розуміє, наче кішка плодиться. Жах!
Потрібно терміново забирати Катю з цього пекла. Як тільки приїде її мати, то ми одразу всі поїдемо. Потрібно її попередити, що її дочка тепер буде жити у нас, а то потім тривогу підійме. Звичайно, я б з великою радістю поїхала тихо і без шуму, але так зробити не можу. По-перше, в будинку є маленькі діти, а по-друге, паспорт Каті десь в її мами.
Вже через три години повернулася мама Каті. Вона не зрозуміла, що ми робимо у її домі. Я підійшла до неї і все сказала у вічі. Зажадала, щоб вона повернула паспорт своєї доньки. Вона пручалася, погрожувала, що розірве документ, але ми все-таки зуміли добитися свого. Забравши паспорт, ми поїхали до мене додому. Катя була на сьомому небі від щастя. Зараз сидить у мене на кухні і п’є чай. Нарешті вибралася з цієї діри!
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила бабуся?
