В 19 років я вийшла заміж. І ось уже 40 років прожила з чоловіком у шлюбі. Народила одну донечку.
Вона моя гордість: і красива, і розумна, і допоможе з усім, чим попрошу.
Школу з золотою медаллю закінчила, в університеті бюджетна місце та стипендію мала.
На стажування за кордом її покликали. Поїхала. Повернувшись у Київ, роботу знайшла без проблем. Кому ж не потрібен такий співробітник?
Словом, не дитина, а золото. Тільки от щось з особистим життям у неї не складалось. Усі її стосунки закінчувались, ледь розпочавшись. Думаю, проблемою був її прискіпливий характер. Дочка шукала собі ідеального партнера. Щоб у всьому їй підходив.
Був хлопець, якого дочка дуже сильно кохала і ніби усе йшло весілля. Уже й планувати почали.
Не достатня кількість уваги чоловікові не подобалась. Дочка була уся в роботі, і розірватись не могла. Для неї важливо було будувати свою кар’єру. Він не витерпів цього і пішов від неї.
Дочка вирішила, значить доля у неї така – бути самій!
Кар’єра таки пішла вгору. Це давалось їй дуже просто.
Та час летів. Ось доньці уже 39 на носі. А заміж вона так досі й не вийшла.
Та все ж дочка здивувала нас з чоловіком.
– Закохалась я. Здається, він той самий. Той, кого я чекала стільки років – впевнено сказала нам.
Знайомити нас поки не хотіла. Казала, що вирішила не спішити.
Минає тиждень, місяць, а дочка все мовчить. Нічого за свого обранця не розповідає. Ми вже почали переживати. Та й якось дивно це виглядає!
Нещодавно принесла звістку про своє заміжжя.
– Пропозицію мені зробив. Я погодилась – щасливо прощебетала – Тепер пора знайомити вас.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я готувалась до зустрічі, була злегка схвильована. Накрила на стіл. І чекала на майбутнього зятя.
Коли побачила хлопця – мало не знепритомніла. Він же ж зовсім дитина! На вигляд років 25! Я не подала і знаку, що мене це збентежило. Проте з дочкою це обговорити потрібно.
Хлопець жив із батьками і ніде не працював. Що в ньому знайшла наша донечка? Не зрозуміло.
Проте зустріч пройшла успішно, ми добре поспілкувались.
Наступного дня дочка прийшла до нас сама. Я вирішила поговорити. Я розповіла про свої переживання: здавалось, що йому від неї потрібні гроші та житло.
Вона ж доклала стільки зусиль, щоб дійти до того, що зараз має. І потрапити у пастку якогось афериста було б дуже образливо. Хто ж знає, які він махінації може прокрутити?
Звісно, я б дуже хотіла, щоб вона завела собі сім’ю, була коханою і щасливою, проте, гадаю, з ним цього не вийде. Це він лиш зараз такий хороший.
Тому попросила не спішити із заміжжям, запропонувала спершу пожити разом, щоб вони зрозуміли чи дійсно підходять один одному.
В цей момент, хлопець не вселяє жодної довіри до себе і впевненості за їхнє спільне майбутнє. А я не хочу, щоб дочка ще дужче розчарувалась у чоловіках.
Моя справа сказати, порадити. Але як вирішить дочка, так і буде.
А що б ви порадили дочці? Варто давати шанс цим стосункам?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
10 подарунків, які потрібно робити свого тіла кожен день
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
10 речей, які дратують кожен знак зодіаку. Ну прямо з мене списано:
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
Манікюр на Новий рік 2020: фото робіт та тематичні ідеї новорічного манікюру
Сьогодні Ліда дізналася, що чоловік має іншу. Вона твердо вирішила не влаштовувати концертів
– Ми з чоловіком жили в маленькій кімнатці, яка мала 8 квадратних метрів, – розповідає 34-річна Світлана. Я ще ніколи не жила в гірших умовах, хоча мені доводилося і раніше винаймати квартиру
Просто жити: 11 способів припинити все ускладнювати
7 фільмів, заснованих на реальних подіях, в які складно повірити
