Аліні було вже 40. Вона працювала на керівній посаді в дуже престижній фірмі та отримувала хорошу зарплату. У неї було все: успішна кар’єра, квартира у новобудові, новенька іномарка та стабільність. Не вистачало лише одного: родини.
Аліна вже навіть не сподівалася, що колись їй вдасться пов’язати з кимось своє життя. А лікар суворо промовляв: “Ще 2 роки й можеш взагалі не народити”. Проте життя – річ дуже непередбачувана.
Одного дня до них у компанію влаштувався молодий хлопець. Йому було десь років тридцять. Дуже розумний, статний та привабливий блондин з блакитними очима. Він швидко засвоював всю інформацію, тому начальство дуже його цінувало, а Аліна взагалі закохалася по самі вуха, але зізнаватися у своїх почуттях не хотіла, тому що боялася, що його може налякати різниця у віці. А вона не маленька, майже 10 років.
Попри це, Аліні дуже хотілося, аби її покохали, а ще більше вона хотіла дітей. Жінка постійно за ним спостерігала й розуміла, що Роман став би для неї чудовим чоловіком. А які б діти від нього народилися! От вона й вирішила, треба ризикнути, а інакше буде й далі шкодувати.
Одного разу вона просто зібрала всі сили в кулак та зайшла до нього в кабінет.
– Роман, не відповідай, будь ласка, зразу. Я хочу, щоб ти добре все обдумав. Я розумію, що вік мій вже доволі поважний, але для мене це дуже важливо. Просто мені здається, що такої можливості в мене вже не буде. Я хочу народити від тебе дитину. Не турбуйся, ніяких претензій та вимог до тебе у мене не буде. Я сама дитину виховаю.
Чоловік погодився, але не зразу. Про своє рішення повідомив через декілька тижнів.
Вагітність в Аліни проходила дуже легко. Вона завжди ретельно слідкувала за своїм здоров’ям, здавала всі аналізи та все ж дитина народилася хворою. Нічого критичного, але все ж неприємний момент є. Лікарі повідомили, що дитині потрібно буде дотримуватися спеціальної дієти протягом всього життя. Аліна просто не знала, що робити. Розпач накрив її з головою.
Роман, який з самого початку навіть не хотів визнавати цю дитину, приїхав та забрав їх з лікарні, почав допомагати, купувати спеціальне харчування та памперси. Час від часу навіть грався з сином. Так вони з Аліною почали частіше спілкуватися, а вже через 2 роки одружилися.
Вам сподобалася ця історія?
