Я не люблю Новий рік. Ні святкувати, ні готуватись до нього.
Моя мама завжди у цей готувала стільки їжі, ніби до нас рота солдатів мала прийти. А я мусила допомагати. Тато ж в цей час лежав на ліжку перед телевізором.
На столі у нас стояв і холодець, і олів’є, і ще 5 різних салатів, картопля з курочкою і обов’язково десерти.
Звичайно, ми усе це не з’їдали, навіть, якщо були гості. Все одно залишалось щось, що мама збирала і відвозила в село курям та свиням.
Потім життя зі свекрухою. Знову та сама історія. Тільки у сім’ї чоловіка готуватись починали ще за тиждень. Хвала Богу, хоч не все в один день. Дякую і за це! а вони не викидали ніяких продуктів, готували те, що можна було заморозити, а потім доїдали цілий січень!
Коли ми з чоловіком почали жити окремо у перший Новий рік я вирішила – ніякого Нового року. Не хочу і все!
Стіл зробила простий: канапки, легкий салат, який одразу і з’їли, щоб нічого не залишилось і спекла піцу.
Та спокійно провести цей день не вийшло. До нас приїхали свекри з молодшим сином. Мені нашвидкоруч довелось ще щось доробляти. Добре, хоч було з чого!
Чоловіковим родичам сподобалось так Новий рік зустрічати – можна нічого не робити, прийдеш, сядеш і радієш життю!
Минулого року я не стала готувати нічого. Хоч і свекри заявили, що знову приїдуть до нас. Та я їм дала зрозуміти, що ніяких гостин у нас більше не буде!
– Ми збираємось святкувати Новий рік не вдома! Так що можете навіть думати собі нічого!
Та на мої слова свекруха не звернула уваги. Прийшла з сім’єю ввечері 31 грудня, коли я вже стояла у сукні з макіяжем, прасувала чоловіку штани. У холодильник пусто, на столі теж нічого немає.
– А куди ж ви зібрались? – спитала свекруха.
– Я ж вам говорила, що нас не буде!
– А як ми маємо тепер святкувати?Ти ж нічого зовсім не приготувала. Та ми вже і не встигнемо!
Я промовчала. Не говорила вже нічого. Вона не розуміла, що у гості приходять лише тоді, коли кличуть, а не коли їм заманеться.
У нас уже були плани. Два місця в ресторані обійшлись всього лиш у 4 тисячі гривень на двох. Розважальна програма, готова їжа, ніяких нервів. Це ж ідеально!
З нами родичі чоловіка не спілкувались аж до літа. Поки не знадобилась наша допомога на дачі. Від тоді все було гаразд. Допоки знову не настала зима. Вже на початку грудня свекруха запитала, де ми святкуємо цей Новий рік.
– Не вдома, точно – відповіла я.
Ближче до кінця місяця вона приїхала до мене з величезними сумками, почала витягати звідти вміст і рахувати
– 3 кілограми шиї на запікання, шпроти 2 банки, тушонка, ковбаса, 3 банки кукурудзи, крабові палички, 30 яєць – складає окремо від свого, щоб не поплутати, а то потім ще докупляти доведеться!
– Це що означає? – запитала я здивовано.
– Ну вас же все одно не буде? То ми тут посидимо, ще тітка Валя приїхати має і сином. А у вас місця більше.
Я розпаковувати нічого не стала, пішла у кімнату зателефонувала до чоловіка.
– Може, ми з мамою вдома все-таки відсвяткуємо? Вона ж і так готуватиме.
– Ти як хочеш, але я іду в той ресторан, де ми були минулого року. Не даремно ж сукню нову купила!
Я бачила, чоловік не хоче мене саму відпускати, але і з мамою стосунки псувати теж не хоче! Та мені байдуже, я можу і сама піти. Мити посуд і прибирати після свекрухи і її гостей я не збираюсь. Хай тільки спробує мені такий розгардіяш залишити!
Я хочу проводити свята так, як мені подобається. І нехай, хоч вся родина на мене образиться!
А яке святкування подобається більше вам: вдома чи за його межами?
