Я з Назаром вже 9 років у шлюбі. Маємо 2 дітей. Сина старшого і молодшу донечку. Працюємо обоє, квартира своя, машина є. Стосунки теплі, принаймні були.
Так, після народження другої дитини я потовстішала. Намагалась скинути зайві кілограми, але вони ніяк не йшли. Рік я сиділа на правильному харчуванні, багато ходила, але все даремно. Проблема була з гормонами. Груди після годування обвисли, шкіра потягнулась, з’явилися розтяжки, на бедрах целюліт, біля очей з’являлись зморшки.
Але вдіяти я з цим нічого не могла, тому я змирилась і звикла до свого нового тіла.
У свої 33 роки я виглядала на всі 45. Далися в знаки проблеми зі здоров’ям, стреси, робота, загруженість.
Чоловік міг мені допомагати з дітьми чи по дому, але він вибирав варіант відпочити, або ж довше затриматись на роботі. А я мовчала і робила усе сама.
Назар завів собі коханку. Молодшу від мене на 8 років. Красиву і з пружною шкірою, без зморшок.
Як тільки я про це дізналась, одразу сказала, що розлучаюсь з ним! Чоловік благав не робити цього, валявся в ногах. Та я не могла. Не могла пробачити зраду. Через Назара у мене розвинулось безліч комплексів.
Я картала себе через фігуру, через те, що забрала у дітей батька, через те, що не можу довіритись тепер іншим чоловікам.
Знаю, що у колишнього з коханкою нічого не зрослось, вона пішла від нього.
Я вирішила, що маю їй помститись. Хотіла, щоб вона відчула той біль, що відчувала я. Чоловік вже і так отримав по заслугах, йому мстити не було сенсу. А от вона… Мала бути покарана.
Я записалась на танці, масаж, в косметологічний салон. Почала відвідувати виставки, музеї, цікавитись індустрією моди. Змінила свій гардероб, зачіску. Я була зовсім іншою людиною. На все у мене пішов рік.
Тут і прийшов час мститись тому стерво, що зруйнувало мій шлюб. Я слідкувала за нею у соцмережах. Знала, що вона завагітніла і вийшла заміж. Чоловік красень, багатий. Вона щаслива з ним.
Я дізналась про нього все, що могла: де працює, чим займається, куди часто ходить. Зустрілась з ним у кафе, в якому він обідає. розговорились. Домовились про наступну зустріч. Потім про ще одну. І через два тижні ми вже у ліжку, ми обіймаємось на вулиці і навіть цілувались.
Я робила наші спільні фото, зберігала скріни переписок і відправила це все Олені, колишній коханці мого чоловіка і теперішній дружині мого коханця.
Стало мені від цього спокійніше на душі? О, так. Однозначно. Тепер вона була на моєму місці. Я зустріла її через декілька днів: запухла, заплакана, без макіяжу. Вже зовсім не та красуня, яка покорила серце мого чоловіка.
Але це не я розпочинала війну. Не я захомутала її чоловіка першою. Я вважаю, вона отримала по заслугах. Адже треба добре думати, чим для вас обернеться кожне ваше рішення!
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка? Чи завжди помста хороше рішення?
