Еліна йшла дорогою, не помічаючи нічого навколо. Знову провалила кастинг у серіал, на роботі у театрі якісь проблеми, а щей син-підліток турбував її своєю поведінкою.
Та, мабуть, у цьому була її помилка. Усі 16 років, вона ніби не помічала сина у домі. Все кар’єра на першому місці, бажання знайти собі чоловіка. От він тепер і мстить за неотриману увагу і тепло.
Еліна за думками дійшла до старого храму, що стояв на околиці їхнього міста. Там правилась вечірня служба, вона вирішила зайти.
Церква була надзвичайно красива. Цей розпис, ікони, атмосфера. Жінка не була надто віруючою людиною, рідко навідувалась у акі місця. Та вона уявляла, що молиться за свого Павла і їй легше ставало.
З-за дверей іконостасу після служби вийшов священник. Еліна аж вклякла, коли побачила його..
Це був Василь. Чоловік, який кинув її вагітною. Вона чула раніше від знайомих, що він став священником, та не надавала цьому ніякого значення, а тепер на власні очі побачила..
Мабуть, люди його кличуть отцем Василем.. Жінці чомусь стало неприємно, вона присіла на одну з лавочок.
Думала над цим всім, а до неї підійшла старша жінка у довгій сірій спідниці.
– Ти що тут робиш? Я ж казала, щоб ти не бігала за Василем!
– Я прийшла до храму! Звідки мені було знати, що він тут служби веде! Не переживайте, Ганно Іванівно, не заберу я вашого синочка.. Багато вже води втекло..
– Зрозуміло, що не забереш. Бо він одружений вже давно. А його розумниця-дружина народила мені шестеро онуків.
– Ну, звісно, вам! Все як завжди! Час іде, а ви не міняєтесь. Вона, мабуть, під вашу сопілочку витанцьовує, як має бути.. Я ж цього не робила, тому вам не подобалась. І сина мого не любите через мене!
– Ні, дорогенька! Це ти сама винна, не треба було гуляти з моїм сином до весілля! Тепер виховуй свого сина сама!
– Це ще мені за щастя, що так і не вийшла заміж за нього! Краще вже сама..
Еліна уже збиралась виходити, їй ставала неприємна розмова з мамою колишнього хлопця.
– Зачекай – сказала жінка – Я маю тобі у дечому зізнатись. Це я тоді вмовила Василя від тебе відмовитись. Але у мене були на це вагомі причини!
– Які ж?
– Василь у три роки дуже сильно нездужав, я молила Господа, щоб він врятував мого хлопчика, пообіцяла, що він обов’язково стане священником, як виросте. Він ріс хорошим хлопчиком, до церкви ходив, щоправда, після школи пішов не у семінарію, а у художню школу. Та я дозволила. Подумала, нічого страшного. Але от він зустрів тебе, заміж кликати хотів, а яка з тебе попадя? Ти он про одну сцену тільки і думала! Ти була йому не пара. Заманила б ти його до гріха і все… Він довго сумував за тобою, тому і вступив у семінарію швидше, щоб забутись. Там і зустрів Оленку, дружину свою.
– Зламали ви життя своєму сину, Ганно Іванівно. Він так хотів художником бути, він горів цим.. А ви..
– А він і малює! Глянь, як храм красиво розписав! Це його робота!
Еліна більше не могла знаходитись там. Перехрестилась і вийшла з храму.
Прийшла додому, син сидів за комп’ютером, вона вирішила з ним поговорити. Він її прогнав.
Жінка картала себе, що не достатньо приділяла уваги своєму синові. Та робила вона це якоюсь мірою тому, що хлопчик був точною копією свого батька. Їй так важко було на нього дивитись і згадувати Василя.. Своє справжнє кохання. Відтоді, як вони розлучились, вона більше не змогла нікого покохати. Вона шкодувала, що не боролось за їхнє щастя. Думала постійно, що з нею щось не так було. Тому її більше ніхто і не хотів..
Еліна пообіцяла собі не втручатись у життя сина, нехай обирає свою долю сам. А вона його просто у всьому підтримає.
Чи підтримуєте ви позицію Ганни? Варто вирішувати долю дітей замість них?
