Я й не усвідомлювала, наскільки важливо бути поруч із близькими, поки не опинилась за кордоном сама

Мій батько був старший від матері на 18 років. Не знаю, як так сталось. Кохання це чи розрахунок, але від цього шлюбу народилося двоє дітей: я і мій молодший брат Сергій.

Мені завжди здавалося, що мене люблять менше за Сергія. І я ображалась на батьків за це.

Йому купували дорогі речі, подарунки. Уваги було більше. І я це помічала, але мовчала, бо що мені було робити?

Коли помер тато, мені було 15, а Сергію 10. Мама дуже боляче сприйняла цю звістку. Ходила цілий рік, як примара. Той період був дуже складний і для неї, і для нас з братом.

Я хотіла їй допомогти і тому вирішила після школи не йти вчитись, а працювати.Минув рік, другий, третій. Брат пішов до армії, познайомився з дівчиною. Вони вирішили одружитись. Я думала, що жити будуть у його нареченої. Та вони повернулись до нашої крихітної двокімнатної квартири. 

Де діватись мені ніхто навіть не поцікавився. Тому я зібрала речі й поїхала до іншого міста. Жила там з подругою.

Згодом вона запропонувала поїхати на заробітки в Польщу, я погодилась одразу, навіть не думала. Мені втрачати було нічого і ніхто мене не чекав вдома.

Я була дуже ображена на матір. Стільки часу я їй допомагала, утримувала нашу сім’ю. Навіть вчитись не пішла. А вона цього не оцінила. Повернувся брат і я стала не потрібна.

Я 10 років не була в Україні. Багато часу не спілкувалась з рідними, мені не хотілось. Намагалась влаштувати своє життя закордоном. Та якось через знайомих я дізналась, що Сергій вже роки три неживе з мамою, а вона зараз нездужає і допомогти їй нікому.

Я довго не думала: речі зібрала, в автобус і на Батьківщину. 

Мами я не впізнала. Як і вона мене. Вона так постарішала: сива стала, обличчя і руки в зморшках, згорблена. Змучена..

Я усвідомила: стільки років я жила в образах на неї, а тепер? Їй залишилось зовсім мало часу, а повернутих упущених днів я не зможу. Я стала шкодувати, та було вже пізно. 

Я дуже хотіла б донести думку про те, що час невблаганний. Він забере близьких вам людей так швидко, що ви навіть і не помітите. Тому не упускайте його даремно..Щоб  не шкодували, як і я..

А які у вас відносини з близькими?

Viktoria