Я й уявити собі не могла, що мене коли-небудь можуть так зрадити. Однак, все було банально просто: як тільки я народила сина, чоловік втратив до мене інтерес. Ні, не подумайте, я не перестала за собою стежити, за великим рахунком, я залишалася в тій же формі, що і до пологів. Однак інтерес чоловіка геть пропав.
Він почав затримуватися на роботі, а я намагалася не капати йому на мізки та не показувала, що мені це не подобається. Іноді мені здавалося, що він затримується спеціально щоб не слухати капризи дитини, а з’являється вдома тільки коли син засне. Все частіше чоловік ставав злим і дратівливим, все йому було не так. З кожним днем накопичувалися і мої образи. Я намагалася поговорити, але він не йшов на діалог, а тільки психував і грюкав дверима.
Все сталося так: мені просто прийшло повідомлення: «Я покохав іншу, додому не повернуся, за речами заїду пізніше. Фінансово допоможу».
Перший час я не могла ні спати, ні їсти. А потім, щось клацнуло в моїй голові, і я викреслила з життя цю людину, повністю віддавшись турботам про сина. Не минуло й року, як я зустріла хорошого чоловіка. Однак біль не відпускав, особливо він ставав гострим під час рідкісних зустрічей або розмов по телефону. Напевно, це нили ще до кінця не загоєні рани.
В один прекрасний день, пролунав дзвінок у двері, відкривши які я побачила на порозі колишнього чоловіка з речами.
– Ми розлучилися з Ольгою. Можна я знову буду жити з вами?
Треба ж, виявляється все просто! І це попри те, що ми розлучилися, і я практично влаштувала нове життя. Він знову перевернув все з ніг на голову. Я не знаю як мені вчинити, з одного боку, це рідний батько мого сина, а з іншого, вже давно чужа людина.
Я довго не могла прийняти остаточне рішення, і весь час, поки я думала, він проживав з нами. Насамперед, я поставила його до відома, що минулого не повернути, нічого не буде як раніше. Він відповів, що все буде по-новому, він зробить мене щасливою як ніколи раніше.
Чоловік, з яким я починала будувати нове життя, не став боротися за мене, а з легкістю відпустив. Це додало мені впевненості, що я чиню правильно, швидше за все нічого серйозного у нас би не вийшло.
Напевно, варто дати другий шанс колишньому чоловікові, хоча б заради сина.
А як ви вважаєте, варто давати чоловікові другий шанс?
