Я купила курс за три тисячі – і залишилася сама.

Ми зі Славком зустрічалися два роки. Він працював у автомайстерні, заробляв не дуже багато, але й не мало. Я тоді думала, що в нас все добре. Поки не натрапила на одне відео.

Там жінка в гарному одязі, з бездоганним макіяжем, говорила просто і впевнено.

– Запам'ятайте, дорогі мої! Ви справді дорогі! Якщо чоловік цього не розуміє – він просто не ваш!

Я аж рот відкрила. Потім кивнула. Потім дивилася ще годину.

Коуч казала, що жінка дає чоловіку молодість, здоров'я, увагу, підтримку. І що натомість вона заслуговує на подарунки, дорогі ресторани та курорти. А чоловік, якщо кохає, знайде гроші. Завжди.

Я згадала маму. Як вона після роботи бігала по квартирі, готувала, прибирала. Тато тим часом лежав на дивані. Квіти дарував двічі на рік – три тюльпани або кілька гвоздик. А на день народження міг подарувати каструлю. І мама раділа. Казала, що саме про це мріяла.

Тоді я подумала: яке жалюгідне життя.

Вирішила, що я такою не буду. Що треба знати собі ціну.

Якраз наближався мій день народження. Славко запитав, що подарувати.

– Хочу новий телефон, – сказала я. І назвала модель.

Він подивився дивно.

– Сонечко, я не впевнений, що вистачить грошей…

– У мене день народження раз на рік! – відповіла я. – Ти не можеш піднапружитися? Христині хлопець подарував поїздку на Мальдіви. Світлані – браслет за п'ятдесят тисяч. А я прошу лише телефон.

Славко замовчав. Потім сказав: добре, постараюся.

І він справді напружився. Брав додаткові зміни, позичив гроші, але телефон купив. На букет уже не вистачило – приніс п'ять троянд.

Раніше я б зраділа навіть одній квітці. А тут скривилася.

– Міг би й великий букет подарувати. Ну, гаразд, дякую.

Він насупився, але нічого не сказав.

Потім я стала наполягати на ресторанах. Не на простих кафе, а на дорогих закладах. Два рази він мене зводив. На третій відмовив.

– Я тільки борг віддав. Вибач, не вийде.

– А це мої проблеми? – пирхнула я. – Може, тобі треба більше заробляти?

Він тоді дуже розгнівався. Але я не зупинялася.

Одного дня зателефонувала йому прямо з магазину.

– Я тут таку сукню побачила. Скинь мені шість тисяч, будь ласка.

– Що? – він, здається, навіть не одразу зрозумів.

– Шість тисяч. Або більше.

– Ні, – сказав він коротко.

– Тобто ти хочеш, щоб я була доглянута і красива, але платити за це не хочеш?

– Я хочу, щоб ти нормальною була. Мені начхати, яка на тобі сукня.

– А мені ні. І якщо ти не купиш – знайдеться той, хто з радістю заплатить.

Ось тут він зірвався.

– Нехай і справді хтось інший оплачує! Я не знаю, що з тобою сталося, але ти вже не та дівчина, в яку я закохався.

– Тому що я почала себе любити!

– Мені здається, тебе хтось просто накрутив. У будь-якому разі – я більше не можу. Ми розлучаємося.

Я була впевнена, що він подзвонить. Коуч же казала: чоловіки люблять зухвалих, вони повертаються.

Але минав день, другий, тиждень. Він не дзвонив.

Я сама написала першою. Ми зустрілися. Я думала, він попросить вибачення. Але він просто сказав, що все.

Я купила повний курс у того коуча. Три тисячі гривень. Дивилася відео, робила завдання. До мене справді почали підходити чоловіки. Тільки якісь не ті. Старші, неприємні, яким потрібні були не стосунки, а дівчина на вечір.

Якось приїхала до батьків. Дивилася на маму і тата. Тато щось розповідав, мама сміялася. Вона виглядала щасливою. Не вдавала – саме щасливою.

І я подумала: вони разом стільки років. І їм добре.

Через багато років і ми зі Славком могли б бути такими.

Скажіть мені – ви вірите, що жінка має вимагати від чоловіка більшого? Чи є межа, після якої це вже не самоповага, а щось інше?

Valera

Популярне