Знаю, що на світі багато добрий людей. І переконалася у цьому на власному досвіді.
Мені тоді було тільки 17, я вступила до університету в Києві. Вже життя мріяла навчатися та жити у столиці. Все-таки, це серце нашої країни. Велике місто з великими можливостями, цікавими мешканцями та старовинною архітектурою. Батьки всіляко допомагали мені, оплатили додаткові заняття, щоб я змогла написати всі екзамени, дали гроші на гуртожиток. Я з невеликого районного центра, тут менше 10 тисяч людей. Є два коледжі – медичний та педагогічний. Але я мріяла стати видатним дизайнером.
Старанно вчилася, замість розваг – репетитори. Спокійно не могла заснути перед екзаменами. Потім разом з батьком перевозила речі, адже мама була вагітна на останньому місяці. Однак, наша поїздка почалася цікаво – автобус застряг у великій ямі. Намагалися штовхати, але марно. А ми ж їхали пересадками, адже треба спершу доїхати з міста до Львова, а вже тоді на інтерсіті до Києва. Добре, що зустріли сусіда, який машиною їхав до міста.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Але на вокзалі нас чекав наступний сюрприз – поїзд запізнювався майже на годину. Боялася, що не встигну вчасно привезти документи, адже тоді був останній день для подачі. Здавалося, що удача повернулася до мене спиною. Я сіла на лавку та гірко заплакала.
– Онученько, а ти чому така сумна? – почула я тихий голос. Біля мене сиділа старенька бабуся та мило посміхалася.
Не витримала та про все розповіла – зламаний автобус, документи, університет та екзамени.
– Ой, ну я не дозволю, щоб у такої старанної дівчини нічого не вийшло! Зараз я все владнаю! – бабуся дістала з кишені телефон та довго з кимось розмовляла.
Через годину ми з татом їхали до Житомира, там був потяг до Києва. Стареньку бабусю звали пані Галина. Тоді її син з невісткою їхали у Житомир та погодилися з радістю нам допомогти. Я бачила, як бабуся тремтячими руками перехрестила нас у дорогу.
Ми з батьком приїхали вчасно. Я пройшла на державну форму навчання й закінчила університет з червоним дипломом. Зараз відкрила власну фірму, маю донечку. Назвала її в честь рятівниці – Галинка. Ніколи не забуду той день, коли старенька бабуся мені допомогла!
А ви допомагаєте незнайомим людям?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
