Багато людей, досягнувши певного віку, починають згадувати все, що сталося з ними за багато років. Особливо в зрілому віці стає чітко видно, що життя можна було прожити більш насичено і цікаво: менше думати про проблеми, а розважатися, менше працювати, а більше відпочивати, менше сидіти вдома, а більше гуляти. Однак час, як би не хотілося, не повернути назад. Ось і я залишилася «біля розбитого корита». Мені вже 62 роки. З чоловіком я розлучилася і довгий час перебувала в депресії. Але я не зневірилася, оскільки вирішила, що головне це те, що я жива. А час, який мені залишився, я проживу, як хочу.
В першу чергу я вийшла на пенсію. Нехай пенсія і невелика зовсім, але тепер є багато часу на себе. Я почала кожен день гуляти в парках, зустрічатися з подругами і читати книги, а також перечитувати найулюбленіші. Я почала відчувати себе щасливою, поки в гості не приїхала дочка.
Вона була незадоволена тим, що я пішла з роботи. Вона дуже злилася, але стримувала себе. Вся річ у тому, що я їй віддавала майже всю свою зарплату. На цей момент вона перебуває втретє в декретній відпустці. Грошей ні на що вистачає, а чоловік її мало заробляє. Він навіть не робить спроби заробити більше. А тепер ще й я їй перестала допомагати матеріально.
Дочка просила мене знову вийти на роботу або влаштуватися на якусь легшу. Але я не погодилася. Адже не прошу у неї гроші. Вона образилася і вирушила додому. Через чотири тижні вона мені зателефонувала і попросила доглянути за її дітьми, оскільки знайшла роботу. Я дізналася, що вона буде працювати хатньою робітницею в сім’ї. Мені стало ще гірше.
Тепер я три рази в тиждень їжджу до неї, щоб посидіти з онуками. А живе дочка на іншому кінці міста. При цьому я не тільки годую, гуляю і прибираю за дітьми, а ще перу, готую, ходжу за продуктами для всієї родини. Адже донька сильно втомлюється після робочого дня, тому у неї немає сил на справи по дому.
Але головне це те, що вона мною весь час незадоволена. То не так погладила, то суп несмачний, посуд погано вимила і багато іншого. У мене вже не залишилося ніяких сил від неї і її сім’ї. Я можу допомогти, але не постійно ж! Мені хочеться врешті-решт пожити для себе. Я не планувала на пенсії бути безкоштовною домробітницею.
А ви згодні з думкою цієї жінки?
