Як і кожна дівчинка, я мріяла про справжнє кохання та красивого лицаря на білому коні.
З Остапом зустрічалась 2 роки. Думала одружусь, буду жити довго і щасливо. Наївна..
Я була з тих дівчат, які мріяли про весілля з дитинства. Уявляла, як усе проходитиме.
В той день все починалось чудово: розписка у РАЦСі, шлюб, фотосесія, банкет. Я була щаслива. Чекала на першу шлюбну ніч, а в результаті після весілля побачила, як Остап цілувався з соєю дружкою Лілею. Він зізнався, що це не вперше. Як тільки ми почали зустрічатись, він і з нею закрутив інтрижку.
А я про це взнала у день свого весілля, стоячи у білій пишній сукні. Такого розчарування я не очікувала.
Якби він сказав це, хоча б до весілля. А як мені тепер дивитись в очі батьками, священнику, друзям? Він так зрадив мене!
Я знала, що Ліля мала якісь почуття до мого чоловіка, проте я й уявлення не мала, що у них усе взаємно!
Ні, я цього терпіти не буду! Поїхала з ресторану до своєї подруги. Залишилась у неї. Завтра піду подавати на розлучення!
Остап прибіг до мене наступного дня, вибачався, благав не розлучатись, казав, що Ліля так усе підлаштувала.
Я не зовсім вірила його словам. Адже вони обидвоє брали участь у цій інтрижці, отже обоє цього хотіли.
Батьки таки вмовили мене не розлучатись. Я вирішила дати шанс Остапу.
Проте мрія про найкращий день мого життя розбилась вщент. День весілля став для мене гіршим у житті.
А чи мріяли ви у дитинстві про своє весілля? Чи вдалось реалізувати мрію? Що б ви порадили дівчині?
