Діти ростуть дуже швидко. Здається, що вони нещодавно пішли в садочок, а вже потрібно їх відпускати з родинного гнізда. Сьогоднішня наша історія про те, як дочка після заміжжя перестала спілкуватися з матір’ю.
Я намагалася віддати своїй дочці усю свою любов і турботу. Так, я не могла забезпечити дівчинці розкішні умови проживання чи дорогі подарунки, але робила все, що в моїх силах. Принаймні, я так думала.
Донька добре вчилася в школі. Вона часто їздила в різні поїздки з однокласниками. Та деякі довелося пропустити через брак коштів. Я сподівалася, що життя дочки в майбутньому налагодиться.
Згодом вона підросла і вийшла заміж. Молодята оселилися в чоловіка. Я сумувала за Поліною, тому одного разу вирішила завітати в гості. Напекла пиріжків і приїхала до них. Побачивши мене, у дочки були лише емоції гніву та роздратування. Вона сказала, що не варто більше приходити без попередження.
Мене ці слова не образили, а лише схвилювали. Я подумала, що можливо у доньки якісь труднощі і складний період у житті. Ми сіли за стіл і Поліна почала розповідати.
Дочка сказала мені те, чого я точно не очікувала почути. Виявляється, вона звинувачує мене у своєму важкому дитинстві. Я винна, що ми жили у злиднях, а дочці доводилося червоніти через мій старий одяг. Саме тому вона хотіла вийти якомога швидше заміж, адже терпіти бідність їй вже було не під силу.
Раніше Поліна ніколи не скаржилася. Вона усе дитинство мовчала і лише накопичувала ненависть і образу всередині себе. Після цієї розмови мені відкрилися очі.
Була одна таємниця, яку я нікому не розповідала. Поліна – це небажана дитина, яку я народила після однієї проведеної ночі з п’яним сусідом.
Незважаючи на те, що я намагалася приховати цей факт, дівчинка все одно відчула на собі усю мою ненависть. Я не наважилася розказати їй правду, бо зараз це нічого не змінить. Єдине, про що я жалію, що не навчила свою дитину розповідати про почуття. Можливо, це б змінило її долю.
Колись мені стане сміливості розкрити усі таємниці Поліні і попросити вибачення за важке дитинство і відсутність справжньої материнської любові. Та не знаю, як вона на це відреагує.
А як би ви вчинили на місці матері?
