Я народилася далеко не красунею. Мама, глянувши на мене в пологовому будинку, заплющила очі. Що це за чудо-юдо?
Мама чекала побачити свою точну копію: темні волоски, брови, війки, очиська на півобличчя і виточена шия. Але вилізла я. Без брів. Без вій. Лиса. І з подвійним підборіддям. Маленький пухляк, який кричав басом і вимагав жерти за розкладом.
Мама утерла сльози білою хусткою і сказала: «Ну нічого, Лізо, намалюємо ми тобі і брови, і вії, і перуку одягнемо, якщо волосся не виросте».
Прогулянка
Одного разу мама гуляла з коляскою, в якій сиділа я, а мій брат ішов попереду. І ось їду я така собі королівна в кареті, весь світ біля моїх ніг. Як раптом, візок загальмував. Мама зустріла свою знайому. Почалося, бабські плітки.
– Привіт давно не бачилися! – сказала мама, обіймаючи свою знайому.
– Точно. Рада тебе бачити. Це твої діти?
– Так, мої
.- Які негарні.
Тато молодець
Далі все як в тумані. Мама прийшла з нами додому, і весь вечір плакала. Тато бігав навколо неї колами і втішав, як міг. То водички піднесе, то по голові погладить, але мама була невтішна. Діагноз поставлений. Вона виробляє страшних дітей. Ну, і далі професійне накручування ситуації.
Мій тато не поділяв маминого обурення з приводу моєї фізіономії. Я для нього завжди найкрасивіша і найкраща. І ось, в розпал маминої драми, він сказав мимохідь одну геніальну фразу, яка стала лейтмотивом мого дитинства:
– З гидких каченят завжди виростають прекрасні лебеді.
Сльози висохли миттєво. Мама почала чекати. І я теж. Ми всі чекали цього чудесного дня перетворення мене в лебедя. Ну коли вже, коли? І ось, мені 18. Але лебідь так і не з’явився. Появилася просто красива качка. Кря.
Краса в очах того, хто дивиться?
Так, я як і раніше люблю пожерти і іноді (раз на місяць) кричу басом (звичка з дитинства, вже вибачте).
Я відростила волосся, нафарбувала собі брови і вії і навіть одягла підбори зі спідницею, пустотливо косячи під лебедя.
Але для мами я все одно залишилося качкою, така от історія. Взагалі, я переконана, що краса – вона в очах того, хто дивиться. Я на себе дивлюся очима тата, тому в мені прекрасне все, і подвійне підборіддя, і круги під очима, і зморшки, і розтяжки.
Чули? Красиві зморшки. Так, у мене дуже красиві зморшки, тому що вони з’явилися від мого сміху і позитивних емоцій.
А чи це не краса?
