Невидимка, на ім’я Софія. Так називають жінку на роботі колеги, адже бачать її тільки коли вона вибігає з роботи за дітьми і, можливо, якщо з-за її столу визирне кусочок обличчя. Завжди сидить за своїм столом і більше нічого не бачить. Вона пунктуальна, педантична та все у неї мусить бути “по поличках”. От є одне але: її мама впевнена, що у неї лиха доля: “Чоловіка з хати вигнала давно, звичайно, він мав трішки рильце в пушку, але я вважаю, що краще мати такого, аніж бути самій” – завжди повторювала мама Тетяна.
Живуть всі разом, трішки тіснувато, але поки вдається знайти спільну мову. Але Тетяна ніяк не може змиритись з такою долею доньки, тому постійно шукає їй нареченого. Обдзвонила всіх своїх подруг і готується знайомити з Софією. Вона розуміє, що шансів дуже мало, адже хто захоче її от таку, з дітьми.
Колишньому чоловікові хотілось бачити біля себе доглянуту жінку, а не лише маму та домогосподарку, яка буде сваритись за кожну крихту на столі. Він їй зрадив, чого вона принципово не могла пробачити. “Софія була вперта, мусила зробити зауваження там, де навіть не має, що сказати. Одним словом – прискіпувалась до всього” – так про неї відгукувався чоловік.
На себе в дзеркало навіть не дивилась, бо, окрім синців та непомитого волосся, побачити там було нічого. Відчуття того, що вона всім щось зобов’язана, дуже гнітило жінку і приділяти час ще собі просто не мала сил. Мамі Тетяні було дуже боляче дивитись на свою дитину і вона вперто намагалася знайомити Софію з чоловіками. Мамині кандидати для Софії не підійшли і якось вона зустріла одного чоловіка…
Він побачив її вперше кілька днів тому, коли Софія обтрушувала ноги, перед тим як зайти у під’їзд. Це одразу привернуло увагу чоловіка, оскільки він сам дуже не любить, коли в його машину сідають зі снігом на взутті, тому звернув увагу на жінку. Пройшло два місяці і так вони більше не перетинались….
І от він знову приїхав до своєї мами, до того самого будинку, де бачив Софію. Він зловив себе на думці, що хотів би побачити ту жінку, з якою не встиг навіть познайомитись. Приїхав близько сьомої – і не прогадав. Попереду йшла Софія, яка показувала своїм дітям, що потрібно обтрушувати ноги, щоб не заносити сміття у під’їзд.
Він впізнав Софію з маминих розповідей про самотню жінку з дітьми і вирішив придивитись. Софія йому справді сподобалась. Він завжди старався затриматись, щоб виходячи з під’їзду перетнутись з нею.
– “Софіє! Софіє, сьогодні я закликала гостей, тому дуже хотіла, що б ти була присутня” – наголосила мама.
– “Чому ти не можеш залишити мене і моє особисте життя в спокої?!” – агресивно відповіла Софія.
– “Можеш ще хоча б один вечір з нами провести і не ганьбити мене?” – промовила мати.
Софія вирішила, що нехай це буде останнє побачення, яке організовує мати і вона витерпить ті кілька годин. Коли зайшов Данило, вона зрозуміла, що вже його бачила. Такий високий, статний, розумний чоловік одразу сподобався Софії, але вона вже змирилась зі своєю долею. Настав час прощатись і Данило промовляє: “Я запрошую вас на побачення, з вашими прекрасними дітками!”
Софія одразу погодилась і зрозуміла, що останнім часом не відчувала себе дівчиною, який приділяють стільки уваги…
Як гадаєте, вийде Софії змінити її лиху долю?
