Я не хотіла його прощати. І не пробачила.
Ми прожили разом дев'ять років. У нас була дочка, квартира, плани. Звичайне сімейне життя, як у всіх. Я не скаржилась.
А потім виявилось, що мій чоловік Віктор і моя найкраща подруга Галя вже давно зустрічаються. За моєю спиною. Галя, якій я довіряла з дитинства. Якій розповідала все.
Коли я це дізналась, мені здавалося, що земля пішла з-під ніг.
Я вигнала Віктора. Вирішила – ні його, ні її більше не існує. Ні для мене, ні для дочки.
Але Аліна думала інакше.
Вона стала мовчазною. Почала гірше вчитися. Сварилась з учителями. Зі мною говорила мало і якось скривджено, наче це я щось зробила не так.
Якось увечері я вирішила поговорити з нею прямо.
– Аліно, ти розумієш, що тато сам пішов? Що це він нас покинув?
Донька подивилась на мене і тихо сказала:
– Мамо, я сумую за татом. У мене скоро день народження. Він що, знову не зможе мене привітати? Ти йому знову не дозволиш?
Я розгубилась.
– Ну що ти… Привітає. Він же твій батько.
Довелось поступитись. Дозволила Віктору бачитись з донькою раз на місяць. Він забирав її на три години, вони ходили в кіно або парк. І Аліна одразу ожила.
Я була рада за неї. Але на серці все одно було важко.
Якось пізно ввечері задзвонив Віктор.
– Люба, мені потрібна твоя допомога.
– По-моєму, я просила турбувати мене тільки з питань дочки, – різко відповіла я. – Що тобі незрозуміло?
– Мені більше нема до кого, – сказав він.
– А Галя твоя що? Чи ти її своїми проблемами не турбуєш? – уїдливо запитала я.
– Люба, облиш. Мама занедужала. Лікарі кажуть, що все нормально, вікове. А вона марніє прямо на очах. Допоможи. Ти ж у лікарні працюєш.
Я помовчала.
Свекруха – це не Віктор і не Галя. Вона любила Аліну. Інколи допомагала нам грошима. Списувати її з рахунків я не мала права.
– Нехай приходить. Щось придумаю, – відповіла я і поклала слухавку.
Але потім усміхнулась сама собі. Він без нас не може. А ми – можемо.
Це була маленька, але справжня відплата.
Десятиліття Аліни ми вирішили відзначити втрьох. Це була моя ідея. Хотіла зробити доньці сюрприз, щоб вона побачила батьків поруч хоч раз.
Ми чекали Аліну біля школи. Віктор тримав кульки, я – подарунок. Надворі мрячив дощ, і я змерзла.
І тут Віктор почав говорити.
– Я думав, що роблю правильно. Що маю право бути з тією, від якої голова йде обертом. Але виявляється, за все доводиться платити…
– Прошу тебе, без одкровень, – перебила я. – Я не психолог і гріхи не відпускаю. Ти зробив свій вибір. Живи й радій.
Але він продовжував. Наче не чув мене.
– Люба, а якби нам спробувати…
– Ні! – зупинила я його. – Ти для мене не існуєш. Як і моя колишня подруга. Ви обидва для мене зникли.
– Мені важко без вас! Я тільки зараз, через рік, зрозумів, що втратив! Нема мені життя без тебе!
Я почала закипати.
– А що, Галя така погана? Ти ж так захоплювався нею! Розум втрачав від кохання! Пішов туди, і тебе ніхто не тримав. Мрія збулась. Що тепер не так – нема про кого мріяти?
– Вибач. Ти краща за мене. Ти справжня. Може, колись ми зможемо знову бути разом. Заради доньки…
– Ти просиш неможливого, – сказала я твердо. – Я не зможу пробачити тебе. Ні через п'ять років, ні через десять. Тему закрито.
Він замовк. Виглядав жалюгідно.
І тут вибігла Аліна.
– Мамо, тату! Ого, ви разом! – вона кинулась до нас і обійняла обох. – Дякую! Дякую вам!
– Вітаємо тебе, наша улюблена дівчинко, – голос Віктора здригнувся. – Ми тебе дуже любимо. Пам'ятай про це.
Ми поїхали в кафе. Аліна сміялась, замовляла смаколики, і очі в неї світились.
Віктор увесь час поглядав на мене. Я не дивилась у його бік.
Він кілька разів скидав дзвінки від Галі.
Минув ще рік. Потім ще один.
А потім Аліна після чергової зустрічі з батьком розповіла мені:
– Тату, здається, буде ще одна дитина. Галя сказала, що він тепер нікуди не піде.
Я нічого не відповіла.
А трохи пізніше Аліна повідомила батькові те, що він, мабуть, зовсім не хотів чути.
– Тату, ти знаєш, дядько Євген такий хороший! Постійно дарує мені подарунки, нічого не забороняє. А ще ми через тиждень усі разом їдемо на море! Уявляєш!
Кажуть, Віктор того дня довго сидів у машині і нікуди не їхав.
Я не раділа. Мені вже було байдуже.
Він сам зробив свій вибір. Двічі.
Спочатку зрадив мене. А потім втратив останній шанс.
А скажіть мені – якби він прийшов до вас і попросив пробачення, ви б змогли пробачити? Чи є взагалі така зрада, після якої можна почати спочатку?
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Я купила печиво до чаю і пішла до коханки чоловіка додому. Визнаю, у чоловіка хороший смак на жінок
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Усе своє свідоме життя я ненавиділа свою матір. Я її навіть не пам’ятаю, але люто ненавиділа за те, що вона колись вигнала мене разом з батьком
«Ти знаєш, я не планував, поки, стати батьком, та й одружуватися я тобі не обіцяв, тому навіть не знаю
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
– Синку, а я заміж виходжу – тихо сказала Люба, яка тільки пів року тому поховала чоловіка
Жінки цього знака Зодіаку є найбільш незвичайними (кожен схильний до залежності до їх персони)
Вчені пояснюють, що ваш колір очей може розповісти про вас
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Перекис водню для розкішного волосся і ще 14 секретів застосування
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Чоловік стабільно затримувався на роботі: в понеділок, середу і п’ятницю. Я не розуміла в чому причина, поки на порозі нашого дому не з’явилась блондинка з немовлям
Анекдоти і жарти на будь-який смак
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Фото цуценя на прізвисько «Строката хмарка» стали вірусними
