Стала помічати за чоловіком якусь байдужість до мене. Все частіше він затримується на роботі, а коли приходить, то завжди без настрою і навіть розмовляти не хоче. Зачиняється у ванній і потім лягає спати, не спитавши, як в мене пройшов день.
Раніше ми могли говорити з ним безперестанку. А тепер він поводитися ніби щось приховує. На вихідних я зайнялася прибиранням і заодно стара прати речі. На одній із сорочок чоловіка я відчула жіночі парфуми. Не хотілося думати про найгірше, тому я старалася відкинути ці сумніви.
Потім я пилотяжила та у квартиру нагло зайшла сусідка. Мабуть, я забула зачинити двері й стала з порогу мені заявляти :
– Тобі ще хочеться після цього всього прибирати?! Невже не знаєш, що твій Олексій собі дозволяє, поки ти на роботі?
– Ви про що?
– Я на власні очі бачила, як він додому дівку приводив, серед білого дня. Ні стида, ні совісті!
– Що ви сказали? – у мене мало ноги не підкосилися.
– Гуляє Олексій! Ти, бачу двері не поспішаєш зачиняти, не те, що він одразу забігає, як заєць в нору, щоб ніхто зайвий не побачив. Але я все бачила! Кілька разів таке було.
Я пригадала, що він тепер ховає від мене телефон, а раніше я спокійно могла відповісти на дзвінок. Вона була впевнена, що у них щасливий шлюб і не могла повірити, що він її зрадить.
Ввечері чоловік повернувся нервовим, розмовляти не хотів і одразу пішов у ванну. Вперше за рік спільного життя я наважилась залізти у його кишені. Там я знайшла старий телефон. У вхідних дзвінках був абонент “киця”, я записала той номер і поклала телефон на місце.
Тоді як в нічому не бувало стала готувати вечерю. Коли чоловік вийшов з ванни й пішов на кухню, не дивлячись на дружину. Поїв і помітив, як я уважно на нього дивлюсь.
– Що? – він взяв до рук той телефон. – Я чекаю на дзвінок ділового партнера.
– А як його звати?
– Чесно, не знаю досі, як це правильно вимовляється.
– Слово “киця” вимовляється дуже просто!
Чоловік зблід, руки непомітно, але почали тремтіти. Він повернувся і серйозним голосом промовив
– Давно ти по моїх речах нишпориш?
– А ти давно водиш у нашу спальну бозна-кого?
Чоловік нічого більше не казав. Посидів мовчки, а потім став збирати усі свої речі у валізу.
– Це вже давно триває?
– Кілька місяців. Чесно, я хотів тоді одразу зізнатися, але не зміг. Соромно перед тобою було. Просто я зрозумів, що поквапився, зробивши тобі пропозицію. Я не хочу з тобою жити. Ми надто різні люди. Пробач. – наостанок він погладив кота і пішов.
Після цього вечора я понад місяць була у стані трансу. Я кожного дня дивилася на двері й чекала, що от-от їх відчинить Олексій, але цього не ставалося. А сусідка, замість того, щоб підтримати все нагадувала мені, які чоловіки погані й що вони усі однакові. Якось я не витримала і попросила її більше до мене говорити й тим більше не приходити.
– Він використав мене, щоб десь жити, а її, щоб збудувати кар’єру. – з прикрістю зрозуміла я, коли дізналася, що коханий пішов до дочки директора.
Я вирішила, що не можу жити попереднім життям. Звільнилася зі старої роботи й швидко отримала пропозицію аналітика у популярній фірмі. Робота стрімко йшла вгору. Аби не було ніяких чуток чи казусів я дотримувалася поради свого доброго знайомого:”Не заводь стосунки на роботі та ні про кого не розмовляй”. Життя наче налагоджувалось.
Одного дня я виходила з роботи й побачила, що біля парковки стояв Олексій. Він помітив мене, заметушився і підбіг.
– Привіт, Людо! Маєш чудовий вигляд!
– Привіт! Ти як тут опинився? – я дивилася на такого ж красивого і доглянутого чоловіка в якого колись закохалася до нестями.
– Почув, що ти змінила роботу та подумав, що ми давно не бачились. Можемо кудись сходити разом. То що скажеш?
– Я нікуди з тобою не піду. – я намагалася здаватися максимально байдужою.
Мені потрібно було підписати одні документи, які якраз у той момент підніс охоронець. Ця картина зачепила Олексія.
– Бачу в тебе тепер нова посада, і звертається на “ви”. О це так ставлення!
– А до тебе хіба не так? Чи може так, як ти колись до мене?
Він зніяковів, а обличчя одразу помарніло. Тоді я повернулася в офіс, попросила секретарку зробити мені кави й зловила себе на думці, що ми ніколи не були по-справжньому близькими. Спогади накрили мене з головою, але щоб не занурюватись я вирішила ще попрацювати. Стемніло і я зібралася додому. Засуваючи жалюзі, я помітила Олексія, що чекав на тому самому місці. Це здивувало мене, адже я не розуміла, що він від мене хотів.
– Людо, зачекай – доганяв він мене. – Я провинив пере тобою, але я більше нікого так не любив, як тебе, клянуся. Ти можеш дати мені ще один шанс?
– Ти хоч сам себе чуєш?
– Але ж ти любила мене!
– Любила. А ти можеш сказати це про себе? Чи ти лише вигоду шукав? Що дочка директора не постаралася, щоб тебе підвищили й ти прискакав назад? Сам говорив, що поквапився з весіллям. Що ми надто різні? Що змінилося?
– Не говори так. Я був дурнем, що втратив таку, як ти. Ти приймала мене усього, з досягненнями й недоліками. А вона почала висувати переді мною вимоги під які я не міг нічого зробити.
Я відчинила двері таксі, що приїхало за мить і мовчки сіла. Навіть не глянула на нього, коли машина рушила. А він так і залишився там стояти й дивитися у слід. Він справді втратив єдину, яка кохала його по-справжньому.
А ви б дали йому другий шанс?
