Я переїхала у мегаполіс і втратила своє щастя. Нічого не приносить мені такої радості, як згадки про рідне село. Там все було по-справжньому, а тут я в’яну.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Знов повітря наповнене газами з вихлопних. Я йду центральною вулицею вверх через натовп, а дихати немає чим. На дорогах затори, десь в цих заторах стоїть мій чоловік, я побачу його лише ввечері.
Біжу, щоб забрати синочка з садочка. Забрала сама. Вкотре. Йдемо з сином додому. Дивлюсь під ноги та думаю. От йде дитина по асфальту, в закритих кросівках, а як бігала в дитинстві по свіжій росі босоніж. Зараз прийдемо покупаю його у ванній, і пригадую блакитну, чисту річку у своєму селі. Скільки забави біло в ній плавати з однолітками. Я тоді мріяла потравити у велике гарне місто, а зараз хочу назад у тихе затишне село.
Єдине що змушує мене тут залишитися – робота. В селі великого вибору нема. А я хочу дати своїй дитині якісну освіту. Приватний садочок, приватна школа, престижний університет. Ось і немає іншого вибору.
Але я тут в’яну, як квіти на спеці. Я відчуваю постійну втому з самого ранку, серце стукає, перебуваю у якісь тривозі, часто зриваюся вдома. Це щось ненормальне.
Я хочу забути про всі ці черги та переповнені метро. Мені потрібен запах свіжоскошеної трави, потрібен ліс, щоб піти по гриби, я хочу чи великою лопатою відгортати з двору сніг разом з татом.
Я раніше не цінувала цього, а тепер постійно мрію. Уявляю свій власний будинок, далеко за містом.Там пахне хлібом і ялинкою. Там тихо-тихо аж чути, як потріскують дрова у печі. Я сиджу біля вогню, гріюся. Вдома немає ні пилососа, ні телевізора, лише віник і вікно – там все цікавіше, ніж на екрані. надворі зараз хуртовина. Синочок прибіг погрітися, якраз з дітьми катався на санчатах. А пухнасте руде кошеня вже зустрічає його, леститься. Скоро чоловік прийде, дров принесе. Заваримо собі чайок, будемо їсти свіжу випічку і грітися разом.
Цей ідеальний світ постійно розбивається об думки, як син добиратиметься до школи, як чоловік їздитиме на роботу. Це все існує лише у моїй пам’яті. Любо до того, що родом з дитинства.
Тому я стою ввечері біля вікна багатоповерхівки, син грається. І ми чекаємо нашого тата. Він прийде, подивиться телевізор і ляже спати. Так постійно і так воно й буде. Але я продовжуватиму мріяти.
А де вам комфортніше: в селі чи в місті?
18 рідкісних явищ природи, в які не повіриш, поки не побачиш на власні очі
10 садових хитрощів для усіх, хто живе в приватному будинку!
Після цих слів Юля розвернулася і пішла геть. Наступного дня вона подала на розлучення
Мама зашивалася на трьох роботах, а тут я зі своєю вагітністю. Я просто не уявляла, як їй розповісти
Мама була шокована, у неї навіть тиск піднявся. Я почала сперечатися з чоловіком, але він наполіг на своєму
Смачний та легкий десерт без випічки, який нагадає вам дитинство
Як ми пропагуємо дитину на бездіяльність: 11 речей, які не можна забороняти дитині
З чим знакам Зодіаку потрібно перестати миритися в 2020 році
Не женіться за чоловіками, знайте, – ваше нікуди від вас не втече
Кульки на ялинку із паперу: шаблони + майстер-клас
17 фотографій котів, за якими ховаються маленькі історії, здатні зворушити до сліз
Я, посміхаючись, відкриваю двері. Вона сміливо увійшла: – «Ангеліна». Я розгубилася, вона явно старша, повненька і якось дивно одягнена – чорні штани в спеку, стоптані балетки, які вона тут же скинула і пройшла босоніж, хоча я запропонувала капці. І це був лише початок знайомства з невісткою
На відпочинок зі мною завжди відправляють сестру чоловіка. Минулого разу ми були в Єгипті, всі витрати оплатив мій чоловік, але Ірина цього не оцінила
16 старих занедбаних місць з різних куточків планети, від яких віє таємничістю
Ідеальна половинка для кожного знаку Зодіаку
Я з самого початку не хотіла народжувати, але чоловік переконав мене. Тепер я шкодую про своє рішення
Ми з чоловіком розлучилися ще 10 років тому. Мені стало самотньо і я вирішила знайти новго супутника через Інтернет
На перший погляд, мені немає на що жалітися. Та є одна річ, яка не дає спокою. Це егоїзм мого чоловіка, який звик робити те, що йому заманеться
Після народження сина я постійно уявляла, коли він закінчить університет, а потім одружиться і приведе мені онуків. Зараз йому 35 і у нього досі нікого немає
