Скажу так, я чітко знала: коли чоловік почав придивлятися, коли почав контактувати, коли вже зраджував по повній. Я ж прожила з ним більше 25-ти років, можу з легкістю вгадати його настрій, знаю, коли посварився з шефом, коли трохи випив з приятелями, коли у нього ідеальний настрій, щоб щось просити. Я знаю свого чоловіка.І коли я зрозуміла, що вже не зможу задовольнити всі його потреби і інтереси, то у мене було два шляхи: розлучитися або змиритися
Розлучення я не хотіла, тому що тоді треба було міняти житло, звички, занурювати у своє становище справ близьких і друзів. Мені вже 45 років, власне, мізки є на те, щоб розглянути шлях змиритися з цим. Нагуляється, а я буду острівцем спокою і розсудливості, потім разом зустрінемо старість. Кидати можна в мене з докором фрази, що я не поважаю себе, що немає почуття власної гідності, а у мене є свої цілі, тому я пішла цим шляхом.
Все було добре, задоволений своїми успіхами чоловік усіма способами намагався поводитися вдома дбайливо, уважно. Поки не сталося у нього щось з панянкою його. Став дратівливий, шукав приводи посваритися, а я розумна, не давала приводів. Але зрозуміла, що, швидше за все, дама серця почала вимагати більшого. І тут я пішла в магазин, купила печиво до чаю, пішла до неї додому.
Вистежила чоловіка я давно, коли ще думала, що вибрати. Через сусідів дізналася ім’я коханки. Зараз ця інформація стала в нагоді. Стою біля дверей.
– Хто там?
– Ольга, це Віра, дружина Ігоря, нам треба поговорити.
Варто сказати, у чоловіка прекрасний смак. Струнка, приємна, але аж надто молоденька, від сили років 25-27. Дивилася на мене з жахом, ймовірно думала, що я прийшла за чоловіка боротися. Я всього лише зайшла поговорити.
– Ольга, став чайник, що ж ми не рідні один одному? Я ось і печиво купила, давай нормально про все поговоримо, раз у нас стільки спільного.
До дівчини поступово почала повертатися здатність говорити і рухатися. Вона відкрила двері, щоб я могла пройти, запропонувала тапки. Провела мене до кухні, а погладила її кішку, потім ми сіли говорити.
– Вибачте …
-Олю, я до тебе не лаятися прийшла. Хочу, щоб все було, як раніше, коли ти його радувала. І він повертався додому задоволений, а я жила в мирі і спокої. Я думаю, що ти втомилася від положення коханки, це я розумію, хочеться сім’ї, дітей, але ти ж розумієш, що у нього дочка твого віку, що вже онук є, він і злий ходить, тому що не хоче цього всього, а ти тиснеш на нього.
– Він сам сказав, що піде з часом від Вас, ще раз вибачте. Мені важко такі розмови так спокійно вести, як Ви.
– Не переживай, я про тебе з початку знаю, бажання воювати немає зовсім. Я допомогти тобі так собі хочу. Дивись …Я показала їй фотографії чоловіка в молодості, який спортивний і красивий, з дітьми на руках, з підрослими дітьми. Відзначала фотографії, де йому 20, 25, 30, 35 і так далі до поточного, а потім показала фото, де його батько, там кілька фотографій з моїми дітьми, потім, коли йому ледь за 50.
– Розумієш, Олю, у Ігоря життя повноцінне було вже, він все більше на батька свого схожий, ще років 5 пострибає, а далі вже простатит буде основною темою його життя. І втомлюється він, приходить від тебе і спить відразу, сили вже не ті. Я не проти розлучення, якщо він його захоче, я за те, щоб ви обидва дурниць не зробили, ти ж молода така ще. Він і злиться зараз, тому що сам не хоче. Йому подобається все так, як є. І тобі через пару років вже і ровесники будуть подобатися, це поки на старших тягне, досвіду набираєшся.
Оля уважно мене слухала, їла печиво, явно розслабилася. Потім каже:
– Так, я сама бачу, що йому в кіно не цікаво, а в клуби і самій не хочеться з ним ходити. До мене ровесники часто пристають, але вони якісь незрілі. Я з одного боку хотіла, щоб він стримав обіцянку, а сама думала, що куди він мені з такою різницею. Ви така спокійна, мудра, Мама ось у мене інша, можна з вами ще поговорити?
Так ми сиділи кілька годин. Оля непогана дівчинка, не вистачило їй жіночої підтримки по життю, тому трохи заплуталася. Я допомогла зрозуміти їй, що життя просте і складне водночас. Зустріч закінчилася на добрих нотах, в передпокої Оля навіть трохи обняла мене, явно вдячна за те, що я допомогла не зробити помилку.
Ігорю про зустріч Оля не сказала, розлучилися вони явно спокійно. Чоловікові стало незатишно з нею з розумінням до чого справа може йти, тому заспокоївся, та й радів, що все закінчилося. Поки ознак зрад не бачу, може вистачило. Не знаю, не загадую. Печива в магазині багато, можу ще одну молоду на шлях істинний повернути, мені не складно.
Як ви оцінюєте такий вчинок жінки?
