Я вийшла заміж на успішного хлопця. Та з роками сімейне життя мені просто остогидло. Точніше поведінка чоловіка. Він настільки став лінивим, що соромно було на нього дивитися.
За останні 5 років я трохи натерпілася біля нього. Адже він одразу після робити всаджувався на своєму улюбленому дивані й міг там заснути. Або до ночі грав у комп’ютерні ігри. Йому було лінь встати й піти на кухню повечеряти. Приходилось носити все у кімнату. Я не могла дивитися як він їв. Він ніби не пережовував їжу, а одразу її ковтав, як удав.
І любив гарячий чай розбавляти водою з-під крана, щоб швидше його випити. Одним словом це не нагадувало щасливе сімейне життя.
Хоча він ще не був настільки поганим. Знайомі розповідали про своїх гуляк і я одразу розуміла, що мені трохи пощастило. Він був непоганим батьком. Усю зарплатню віддавав мені. А куди відправитись у відпустку я завжди обирала сама. Йому нічого не залишалося, як голосно видихнути й погодитися.
Бувало до нас приїжджали його батьки й сестри. У домі тоді був страшенний галас. Я мусила готувати щось смачне, щоб їм догодити, замість того, щоб відпочити й провести час для себе. А в додачу він міг серйозно сваритися зі свекрухою прямо перед всіма.
На те, щоб піти від нього я дуже довго наважувалась. Таки звикла до людини, але розуміла, що далі так тривати не може. Подала на розлучення. Він з’їхав, а я почала нове життя.
Через рік я їхала у метро і випадково зустріла свого Артема. Він був дуже дивно одягнений і мав зі собою великий рюкзак. Поруч крутилася якась розфарбована із кольоровим волоссям дівчина. Я привіталася і ми трохи поговорили.
Виявилось, що вони зібралися у гори на якийсь фестиваль. Кілька днів будуть жити у наметах і відпочивати від рутини. Мені здалося це дуже дивним. Адже він усе своє життя боїться павуків, ящірок та жуків, а тут з легкістю погодився жити посеред дикої природи.
Як же він змінився всього за 1 рік. Чому поруч зі мною він був не таким? І мені на мить стало жаль, що ми розійшлися. Краще б він і далі сидів на дивані й нікуди від мене не ходив.
То я його все ще люблю чи то була ностальгія?
