Ми з дружиною одружилися після школи. У нас одразу народився син. Через три роки ще один, а потім – доня. Спочатку я заочно вчився в технікумі і працював. Ірина тим часом сиділа з дітьми. Потім я почав їздити на заробітки в Бельгію. Один місяць працював, а наступний місяць проводив вдома. З того часу ніколи не виникало фінансових проблем. Десять років я провів у таких відрядженнях, а потім відкрив власний бізнес.
Зараз мені 57 років. За все своє життя я жодного разу не мав причин сумніватися у вірності своєї дружини. Я був цілком задоволений нашими стосунками. Наші діти виросли, створили власні сім’ї і подарували нам онуків.
Останні три роки дружина працює на фірмі, де часто доводиться їздити у відрядження. Жінка інколи місяцями не ночувала вдома. Однак ми регулярно зідзвонювалися і багато говорили. Ірина часто казала, що сумує за домом.
Одного разу мені потрібно було купити фрукти за гуртовою ціною. Щоб домовитися про постачання я поїхав у сусіднє місто. Ми домовилися про всі нюанси, коли я раптово помітив на столі директора фото з моєю дружиною. Я намагався не видати своє здивування і спокійно запитав у Юрія, хто це на світлині. Він розповів мені, що вже як чотири рок живе у цивільному шлюбі. У нього неймовірна дружина. Лише її робота приносить дискомфорт, адже вона часто їздить у відрядження. Тоді чоловік запропонував мені повечеряти у них і познайомитися.
Я погодився, хоча дуже хвилювався стосовно цієї зустрічі. З останніх сил я зберігав спокій. Зайшли на кухню, де Юрій представив мене своїй дружині. Ірина не очкувала мене побачити. Її буквально паралізувало і відняло дар мови. Ми мовчки дивилися один на одного, а тоді я розвернувся і пішов.
Дорогою додому я помалу приходив до тями. Потім мене багато днів мучило безсоння. Я ніяк не міг зрозуміти, як вона могла так зі мною вчинити, а головне за що.
Ірина тиждень не могла до мене додзвонитися. Лише на 8-ий день я підняв слухавку. Дружина вибачалася і намагалася щось пояснити. Я дослухав її і вибив. Хіба можна вибачити таку брехню? Вона жила подвійним життям і водила мене за ніс. Наші діти також потрапили під її обман.
Через два тижні Ірина з’явилася на порозі дому. Вона знову вибачалася. Казала, що моя відсутність змусила її так вчинити. Я ж запропонував розповісти їй усе дітям. Старший син одразу сказав, що не пробачить такої зради. Молодший промовчав, а дочка розплакалася.
Ірині нічого не залишалося, окрім як піти з нашого дому.
Через рік я знову зустрів її в нашому місті. Вона повернулася, бо її чоловік знайшов собі молоду супутницю. Ірина намагалася поговорити зі мною і хотіла відновити стосунки, але ні я, ні діти не хотіли мати з нею нічого спільного.
Чи правильно відреагував чоловік на таку ситуацію?
